Для українських компаній розмова про майбутні репарації тривалий час залишалася складною і дещо віддаленою. Бізнес фіксував зруйновані виробництва, пошкоджені склади, втрачене обладнання та мільйонні збитки, але не мав окремого міжнародного механізму, через який можна було б офіційно заявити про такі втрати.
Наприкінці квітня 2026 року ситуація змінилася. На порталі «Дія» відкрили подання заяв до Міжнародного реєстру збитків за категорією C3.1 «Пошкодження, знищення або втрата активів».
Уперше юридичні особи отримали практичний інструмент, який дозволяє зафіксувати на міжнародному рівні не лише втрату майна, а й пов’язану з нею втрату прибутку, інші прямі витрати та, за певних обставин, повну втрату бізнесу.
Це важливий крок. Однак подання заяви до Реєстру ще не означає присудження компенсації. Для бізнесу починається інша, не менш відповідальна робота — перетворити пережиті втрати на юридично переконливу та економічно обґрунтовану вимогу.
Що таке Міжнародний реєстр збитків
Міжнародний реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, створений під егідою Ради Європи та працює в Гаазі. Його завдання — приймати й зберігати заяви та докази щодо шкоди, втрат і збитків, спричинених міжнародно-протиправними діями Росії з 24 лютого 2022 року.
Реєстр є першим елементом майбутнього міжнародного компенсаційного механізму. Він не розглядає вимоги по суті, не визначає остаточний розмір компенсації та не здійснює виплат.
Рада Реєстру вирішує, чи відповідає подана заява встановленим критеріям і чи може вона бути внесена до системи. Якщо заява прийнята, це означає, що вона належним чином зареєстрована для подальшого розгляду. Але це ще не рішення про відповідальність, суму відшкодування або строк виплати.
Розглядати вимоги по суті має майбутня компенсаційна комісія. Саме вона визначатиме, чи належить заявнику компенсація та в якому розмірі.
Тому Реєстр не слід сприймати як касу, з якої бізнес одразу отримає кошти. Його значення полягає в іншому: компанія офіційно заявляє про свої втрати та закріплює вимогу в міжнародній системі, яка створюється для майбутніх репарацій.
Які втрати бізнес може заявити у категорії C3.1
Категорія C3.1 охоплює активи, розташовані на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, включно з територіальними водами, якщо вони були пошкоджені, знищені або втрачені 24 лютого 2022 року чи пізніше внаслідок російської агресії.
Поняття активу в цьому механізмі є достатньо широким. Воно включає матеріальні та нематеріальні об’єкти, які мають цінність і створюють або мали створювати економічні вигоди для власника.
На практиці заява може стосуватися виробничих будівель, складів, обладнання, товарних запасів, спеціальної техніки, транспортних засобів та інших активів компанії. Проте для кожного об’єкта необхідно підтвердити право власності, місце розташування, стан до події та характер втрати.
Категорія дозволяє заявляти не лише вартість фізично пошкодженого або знищеного майна. До вимоги можуть також входити втрата прибутку, інші прямі витрати, спричинені пошкодженням активу, та повна втрата бізнесу.
Це особливо важливо для підприємств, для яких обладнання або приміщення було основою всієї операційної діяльності. Вартість знищеного верстата може становити декілька мільйонів гривень, але реальний економічний наслідок його втрати — зупинення виробництва, невиконані замовлення, витрати на тимчасову релокацію та втрачені клієнти — може бути значно більшим.
Однак широке коло потенційних втрат не означає, що всі вони будуть прийняті без детального обґрунтування. Чим складнішою є складова вимоги, тим більш переконливою має бути доказова база.
Власність — перше питання, яке доведеться довести
Право подати заяву в категорії C3.1 мають юридичні особи, які є власниками відповідних активів. Для юридичних осіб, що належать державі або контролюються нею, правила також допускають певні права господарського відання, оперативного управління чи узуфрукту.
Для приватного бізнесу ключовим залишається підтвердження права власності. І саме тут можуть проявитися проблеми, які до війни здавалися суто технічними.
Нерухомість могла бути фактично придбана, але не зареєстрована належним чином. Обладнання могло використовуватися однією компанією групи, хоча за документами належало іншій. Поліпшення орендованого приміщення могли фінансуватися орендарем без чіткого визначення їхньої правової долі. Частина активів могла перебувати в лізингу, заставі або спільній власності.
У кожній такій ситуації потрібно встановити належного заявника. Подати вимогу повинна не та компанія, яка найбільше постраждала операційно, а юридична особа, яка має відповідне право на актив.
Це не виключає можливості заявити пов’язані економічні втрати, але майнову й операційну частини вимоги необхідно чітко розмежувати. Інакше в документах можуть виникнути дублювання або суперечності між пов’язаними компаніями, власником і користувачем майна.
Недостатньо показати руйнування — потрібно пояснити його причину
Заява має підтверджувати зв’язок між втратою активу та міжнародно-протиправними діями Російської Федерації.
Для підприємства цей зв’язок може здаватися очевидним: у день масованої атаки ракета влучила у виробничий об’єкт, після чого будівля та обладнання були знищені. Але міжнародна вимога повинна ґрунтуватися не лише на очевидності для заявника.
До матеріалів можуть входити документи поліції та ДСНС, витяги з кримінального провадження, акти обстеження, відомості органів місцевої влади, фото- й відеозаписи, супутникові знімки, повідомлення офіційних джерел про атаку, свідчення працівників та інші докази.
Важливо, щоб документи утворювали послідовну картину. Адреса об’єкта, дата події, власник майна та опис пошкоджень повинні збігатися. Якщо в офіційному акті допущено помилку або вказано неповну інформацію, її краще виправити чи пояснити до подання заяви.
Те саме стосується випадків, коли майно було пошкоджене не прямим влучанням, а вибуховою хвилею, уламками, пожежею або іншими наслідками атаки. Причинний зв’язок має бути не припущенням, а частиною доказової історії.
Сума вимоги потребує не арифметики, а методології
Форма заяви вимагає зазначити орієнтовну суму вимоги, надати її деталізацію та пояснити методологію розрахунку.
Це означає, що бізнес не може обмежитися загальною цифрою на підставі управлінської оцінки. Потрібно показати, з яких складових сформована вимога і чому для кожної з них застосовано відповідний підхід.
Наприклад, балансова вартість обладнання може суттєво відрізнятися від вартості його заміщення. Об’єкт може бути майже повністю амортизований у бухгалтерському обліку, але залишатися справним, продуктивним і необхідним для діяльності підприємства. З іншого боку, вартість придбання нового аналога не завжди дорівнює розміру юридично обґрунтованого збитку.
Тому розрахунок бажано підкріплювати незалежною оцінкою, експертними висновками, кошторисами відновлення, договорами придбання, інвойсами, технічною документацією та ринковими даними.
Вимогу доцільно розділити щонайменше на вартість знищених або пошкоджених активів, прямі витрати, спричинені подією, та втрату прибутку. Змішування різних видів втрат в одній сумі ускладнює розуміння логіки розрахунку і може послабити заяву.
Втрачений прибуток — найбільш складна частина вимоги
Категорія C3.1 прямо дозволяє заявляти втрату прибутку від відповідного активу. Але майбутній або очікуваний дохід не стає збитком лише тому, що підприємство планувало його отримати.
Компанії потрібно показати, що дохід був достатньо реальним і що його втрата безпосередньо пов’язана з пошкодженням, знищенням або втратою конкретного активу.
Доказами можуть бути фінансова звітність за попередні роки, укладені договори, підтверджені замовлення, виробничі плани, дані про завантаженість потужностей, історія продажів і листування з клієнтами щодо скасування поставок.
При цьому правила Реєстру вимагають враховувати витрати, які підприємство мало б понести для отримання такого доходу. Іншими словами, заявляти весь неотриманий виторг як прибуток неправильно. З нього потрібно відокремити витрати на сировину, енергію, логістику, оплату праці та інші ресурси, які не були витрачені через зупинення діяльності.
Необхідно також показати, що бізнес намагався зменшити втрати: шукав альтернативне обладнання, переносив виробництво, переглядав контракти або частково відновлював роботу. Компенсаційний механізм навряд чи ігноруватиме питання про те, чи міг заявник розумними діями обмежити розмір шкоди.
Внесення заяви до Реєстру не дорівнює перемозі
Одна з головних помилок — сприймати технічне прийняття заяви як підтвердження її обґрунтованості.
На цьому етапі Рада Реєстру вирішує, чи відповідає вимога критеріям для внесення. Вона не проводить остаточного оцінювання збитків і не присуджує гроші. Зміст вимоги, її доказовість і розмір компенсації оцінюватиме майбутній компенсаційний механізм.
Тому підхід «спочатку подамо будь-яку суму, а документи зберемо пізніше» створює ризики. Подана інформація стане частиною офіційної міжнародної вимоги. Якщо надалі її доведеться суттєво змінювати, пояснювати розбіжності або виправляти суперечливі дані, позиція компанії може виглядати менш переконливо.
Це не означає, що бізнес повинен чекати ідеального комплекту документів роками. У «Дії» можна зберегти чернетку заяви та повернутися до її заповнення пізніше. Однак перед остаточним підписанням варто провести юридичну й фінансову перевірку матеріалів.
Як подається заява
Заява подається безоплатно через портал «Дія». Від імені юридичної особи діє її представник. Директор або інша особа, яка має загальні повноваження та зазначена у відповідному реєстрі, вважається основним представником компанії й може уповноважувати інших осіб відповідно до правил Реєстру.
Під час заповнення необхідно надати інформацію про заявника, представника, актив, право власності, подію, характер пошкодження та суму вимоги. Окремо зазначаються пов’язані заяви, судові процеси, кримінальні провадження, компенсації, уже отримані від українських органів, та інші релевантні обставини.
Заяву можна подати українською або англійською мовою. Частина інформації підтягується з електронних реєстрів автоматично, а інші відомості та докази заявник завантажує самостійно.
Файли повинні бути читабельними, доступними та належно систематизованими. Випадковий масив фотографій, сканів і таблиць без пояснення зв’язку між ними може бути формально об’ємним, але слабким за змістом.
Що робити з іншими виплатами та паралельними процедурами
Подання заяви до Міжнародного реєстру не забороняє бізнесу використовувати інші способи захисту. Компанія може звертатися до страховика, брати участь у державній програмі компенсації, подавати позови або заявляти свої права в інших доступних механізмах.
Однак усі ці процедури повинні бути узгоджені між собою. У заяві до Реєстру потрібно повідомляти про відповідні провадження та отримані компенсації.
Міжнародний механізм має компенсувати реальну невідшкодовану втрату, а не створити можливість отримати декілька виплат за один і той самий збиток. Водночас часткове страхове або державне відшкодування не обов’язково означає, що компанія втратила право вимагати решту.
Юридичне завдання полягає в тому, щоб правильно розмежувати джерела виплат і показати, яка частина шкоди залишається непокритою.
Не просто зареєструвати втрату, а сформувати вимогу
Відкриття категорії C3.1 переводить питання воєнних збитків бізнесу з площини очікувань у площину конкретних юридичних дій.
Компаніям більше не потрібно чекати завершення війни, щоб почати міжнародну процедуру. Але й поспішне подання заяви без належного аналізу може створити проблеми, які згодом буде складно виправити.
Сильна вимога до Реєстру починається з чіткої відповіді на кілька питань: хто є власником активу, що саме було втрачено, якими діями Росії спричинено шкоду, як розрахована сума та які докази підтверджують кожен її елемент.
Для великого підприємства це може бути окремий юридичний проєкт із залученням керівництва, бухгалтерів, технічних спеціалістів, оцінювачів і фінансових експертів. Така робота потребує часу, але саме вона перетворює наслідки руйнування на структуровану міжнародну вимогу.
Репарації для бізнесу ще не стали швидкою виплатою. Проте вони вже перестали бути лише політичною обіцянкою. І для компаній, які втратили активи через війну, це достатня причина почати діяти професійно вже сьогодні.
Матеріал має загальноінформаційний характер і підготовлений станом на 15 травня 2026 року. Можливість подання заяви, вибір категорії та склад доказів необхідно оцінювати з урахуванням обставин конкретного підприємства й актуальних правил Міжнародного реєстру збитків.
