Втрата підприємства на тимчасово окупованій території не завжди має вигляд зруйнованої будівлі. Іноді завод продовжує стояти, обладнання залишається в цехах, а склад — на своєму місці. Проте власник більше не може потрапити на об’єкт, перевірити стан майна, використовувати його у господарській діяльності або вільно ним розпоряджатися.
Для бізнесу економічний результат майже такий самий, як після фізичного знищення: актив перестає працювати, виробництво зупиняється, контракти втрачаються, а компанія залишається без джерела доходу.
Водночас юридично це інший вид шкоди. Підприємство може не мати достовірної інформації про стан майна, не мати доступу для проведення оцінки й не знати, хто фактично використовує його сьогодні. Саме тому вимоги, пов’язані з окупованими територіями, потребують окремого підходу.
Міжнародний реєстр збитків уже затвердив правила для категорії C3.2 «Втрата контролю над майном на тимчасово окупованих територіях». Станом на середину липня 2026 року технічна можливість подати таку заяву через портал «Дія» ще не відкрита. Але це не означає, що бізнесу варто чекати.
Навпаки, період до запуску подання — можливість спокійно відновити документи, визначити склад майна та сформувати доказову позицію, яку не доведеться поспіхом виправляти пізніше.
Окупація не припиняє право власності
Українське законодавство виходить із принципової позиції: тимчасова окупація не змінює належність майна.
За підприємствами, установами та організаціями зберігаються право власності й інші речові права на нерухомість, земельні ділянки та інше майно на тимчасово окупованій території, якщо ці права набуті відповідно до законодавства України. Це прямо передбачено Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Отже, так звана «націоналізація», примусова перереєстрація або передання активу іншій особі за правилами окупаційної адміністрації не припиняють права законного власника в українському правовому полі.
Але між збереженням права та можливістю його реалізувати існує суттєва різниця. Компанія може залишатися власником на папері, проте бути фактично позбавленою можливості володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
Саме ця фактична втрата контролю є основою майбутньої вимоги за категорією C3.2.
Що означає втрата контролю
Відповідно до правил категорії C3.2 Міжнародного реєстру збитків, втратою контролю вважається повне або значне позбавлення власника можливості використовувати майно, отримувати від нього користь чи розпоряджатися ним без залежності від Російської Федерації, її органів або підконтрольних їй структур.
Така втрата не обов’язково пов’язана з формальним вилученням активу. Вона може виникнути вже тоді, коли керівництво та працівники були змушені залишити територію, доступ до об’єкта став неможливим, а продовження роботи потребувало б взаємодії з окупаційною адміністрацією.
Іншими проявами можуть бути захоплення приміщень, використання обладнання сторонніми особами, примусова «перереєстрація» підприємства, передання майна іншому користувачу або позбавлення власника можливості отримувати інформацію про стан активу.
Для майбутньої заяви важливо не лише сказати, що майно залишилося в окупації. Потрібно пояснити, коли саме компанія втратила реальну можливість контролювати його, за яких обставин це сталося і як окупація вплинула на господарську діяльність.
Яке майно може охоплювати майбутня заява
Категорія C3.2 стосується матеріальних активів — будь-яких об’єктів, що мають економічну цінність. Це можуть бути будівлі, виробничі комплекси, земельні ділянки, обладнання, транспорт, спеціальна техніка, товарні запаси, сировина та інше фізичне майно.
Подати заяву зможуть юридичні особи, які є власниками такого майна. Для державних та інших контрольованих Україною юридичних осіб правила також враховують право господарського відання, оперативного управління або узуфрукту.
Якщо актив належить декільком особам, кожному співвласнику потрібно буде визначити власну частку. Якщо нерухомість належить одній компанії групи, а обладнання та товар — іншій, заяви та суми втрат необхідно розмежувати відповідно до реальних прав.
Орендар не стає власником будівлі лише тому, що використовував її у своїй діяльності. Водночас він може бути власником обладнання, запасів або створених ним поліпшень, а також мати власні економічні втрати. Юридичне структурування вимоги в такій ситуації має враховувати різні активи та різних заявників.
Категорія C3.2 не повинна перетворюватися на одну загальну вимогу від усієї бізнес-групи. Кожна юридична особа має заявляти саме ті права та збитки, які належать їй.
Як довести право на майно, якщо документи залишилися на підприємстві
Для багатьох компаній головна проблема полягає не у відсутності права, а у відсутності доступу до документів, які це право підтверджують. Оригінали могли залишитися в офісі, бути втрачені під час евакуації або вилучені разом з іншим майном.
У такій ситуації доказову базу доведеться відновлювати з різних джерел.
Право на нерухомість і земельні ділянки можуть підтверджувати відомості українських державних реєстрів, договори, технічні паспорти, рішення органів влади, проєктна та дозвільна документація. Інформацію про обладнання можна відтворити за бухгалтерськими регістрами, податковою звітністю, банківськими платежами, митними деклараціями, договорами придбання, лізингу або застави.
Копії документів можуть зберігатися в банках, у нотаріусів, постачальників, аудиторів, страхових компаній, митних брокерів та інших контрагентів. Корисними можуть бути матеріали попередніх перевірок, кредитні досьє, страхові звіти та фотографії з інвентаризацій.
Особливе значення матимуть документи, створені до окупації. Вони показують не лише належність активу, а і його фактичне існування, технічний стан, комплектацію та використання у господарській діяльності.
Якщо право не було належним чином оформлене або дані в українських реєстрах неповні, проблему варто виявити зараз. Після відкриття подання технічна форма не замінить окремої юридичної процедури встановлення чи підтвердження права.
Дата втрати контролю має економічне значення
Визначити дату втрати контролю не завжди просто. День офіційного включення території до переліку тимчасово окупованих може не збігатися з днем, коли підприємство фактично припинило роботу.
Працівники могли залишити об’єкт раніше через бойові дії. Керівництво могло ще певний час підтримувати зв’язок із персоналом або дистанційно контролювати окремі процеси. В інших випадках окупаційні структури фактично захоплювали підприємство лише через декілька тижнів або місяців.
Для майбутньої заяви необхідно побудувати хронологію: коли припинився фізичний доступ, коли було втрачено зв’язок із відповідальними працівниками, коли зупинилося виробництво, коли сторонні особи почали використовувати майно та коли компанія остаточно втратила можливість ним розпоряджатися.
Ця дата впливатиме не лише на опис події. Від неї може залежати період розрахунку втрати прибутку та інших економічних наслідків.
Не варто штучно обирати найранішу дату, якщо документи її не підтверджують. Значно сильнішою буде позиція, побудована на реальній і послідовній хронології.
Як підтвердити втрату контролю без доступу до об’єкта
Відсутність фізичного доступу не означає відсутності доказів.
Компанія може використовувати накази про евакуацію та зупинення роботи, повідомлення працівників, внутрішнє листування, документи про релокацію, заяви до поліції, повідомлення військових адміністрацій, супутникові знімки, матеріали відкритих джерел та свідчення осіб, які перебували на місці.
Якщо підприємство отримувало вимоги від окупаційної адміністрації, повідомлення про примусову «перереєстрацію», передачу майна або необхідність сплачувати кошти для продовження роботи, такі матеріали також необхідно зберігати. Вони можуть підтверджувати, що користування активом без залежності від російських чи підконтрольних їм структур стало неможливим.
Публікації у медіа й соціальних мережах можуть доповнювати доказову базу, але не повинні залишатися єдиним підтвердженням. Важливо зберігати не лише скриншоти, а й посилання, дату публікації, оригінальні файли та відомості про джерело.
Якщо інформація надходить від працівників або місцевих жителів, необхідно враховувати їхню безпеку. Збір доказів не повинен створювати для людей додатковий ризик на окупованій території.
Вартість майна: оцінка без огляду
Зазвичай оцінювач має можливість оглянути майно та визначити його стан. У випадку окупації це часто неможливо. Тому розрахунок доведеться будувати переважно на документах і даних, які існували до втрати контролю.
Правила категорії C3.2 передбачають надання доказів вартості майна до 24 лютого 2022 року, орієнтовної суми вимоги, її деталізації та методології розрахунку.
Для цього можуть використовуватися попередні звіти про оцінку, фінансова звітність, інвентарні картки, страхова вартість, договори придбання, технічна документація, результати аудиту та ринкові дані щодо аналогічних активів.
Проте балансова вартість не завжди відображає реальну економічну цінність. Виробнича лінія може бути значною мірою амортизована, але продовжувати генерувати стабільний дохід. І навпаки, висока первісна вартість активу не означає, що на дату втрати контролю він коштував стільки ж.
Тому бізнесу необхідна не одна зручна цифра, а зрозуміла методологія. Вона повинна пояснити, що саме оцінюється, на яку дату, за якими вихідними даними та чому обраний підхід відповідає характеру активу.
Чи можна заявити втрачений прибуток
Категорія C3.2 дозволяє включати до вимоги не лише вартість майна, а й прибуток, втрачений унаслідок втрати контролю, а також повну втрату бізнесу.
Це може бути найбільшою частиною вимоги — і водночас найскладнішою для доведення.
Компанія повинна показати, що актив реально генерував або обґрунтовано мав генерувати прибуток. Для цього знадобляться фінансова звітність за попередні періоди, виробничі показники, договори, замовлення, історія продажів і прогнози, складені до окупації.
При розрахунку не можна ототожнювати виручку з прибутком. Із доходу необхідно виключити витрати, які компанія понесла б для його отримання. Також потрібно врахувати доходи, які вдалося зберегти завдяки релокації, використанню інших активів або зміні бізнес-моделі.
Майбутній компенсаційний механізм оцінюватиме не лише математичний розрахунок, а й причинний зв’язок. Втрата прибутку має бути наслідком саме втрати контролю над відповідним майном, а не загального падіння ринку, зміни попиту або інших факторів.
Що робити з незаконною «перереєстрацією» майна
Окупаційні адміністрації можуть вимагати від власників або керівників оформити майно за російськими правилами, а в разі відмови — передавати його іншим особам чи оголошувати «безхазяйним».
Такі дії не змінюють правового статусу активу за законодавством України. Водночас документи, повідомлення та публічні рішення окупаційних структур можуть бути доказами фактичного втручання у право власності та втрати контролю.
Бізнесу не слід визнавати юридичну силу таких актів у корпоративних або бухгалтерських документах України. Але ігнорувати сам факт їх існування також не варто. Його потрібно належно зафіксувати як частину обставин, що підтверджують шкоду.
Особливо обережно слід оцінювати дії працівників або колишніх керівників, які залишилися на території. Не кожний підпис чи передання документів означає добровільну відмову підприємства від майна. Необхідно враховувати примус, загрози та фактичні умови, у яких діяли люди.
Чому готувати заяву потрібно до відкриття сервісу
Станом на 15 липня 2026 року форма та правила категорії C3.2 уже затверджені, але подання через «Дію» ще не запущене. Точну дату відкриття сервісу слід відстежувати за офіційними повідомленнями Міжнародного реєстру збитків і порталу «Дія».
Проте структура майбутньої заяви вже зрозуміла. Бізнесу потрібно буде надати відомості про заявника та його представника, опис майна, підтвердження права, місце розташування активу, дату й обставини втрати контролю, суму вимоги та методологію її визначення.
Отже, очікування запуску можна використати для підготовки. Для підприємства зі значною кількістю активів, кількома об’єктами або складною корпоративною структурою ця робота може тривати місяці.
Якщо почати її лише після появи кнопки «Подати заяву», компанія ризикує зіткнутися з відсутніми документами, суперечностями між обліком і реєстрами та неможливістю швидко відновити інформацію про майно.
Право зберігається, але докази потребують турботи
Тимчасова окупація не позбавляє український бізнес права власності. Але для майбутньої компенсації недостатньо лише послатися на закон і показати адресу підприємства на окупованій території.
Компанії потрібно довести, яке саме майно їй належало, у якому стані воно перебувало, коли було втрачено контроль, які економічні наслідки це спричинило та як розрахована сума вимоги.
Юридичний супровід такої роботи починається не з натискання кнопки в «Дії». Він починається з відновлення корпоративних і майнових документів, побудови хронології, збирання безпечних доказів та узгодження юридичного розрахунку з фінансовими даними підприємства.
Майно може залишатися поза фізичним контролем компанії роками. Але право вимагати відшкодування не повинно залишатися без доказів так само довго.
Матеріал має загальноінформаційний характер і підготовлений станом на 15 липня 2026 року. На цю дату технічну можливість подання заяв у категорії C3.2 через портал «Дія» ще не відкрито. Перед поданням необхідно перевірити актуальний статус категорії та чинні правила Міжнародного реєстру збитків.
