У міжнародному контракті посилання на форс-мажор часто з’являється саме тоді, коли одна зі сторін більше не хоче або не може виконувати домовленості на попередніх умовах.
Іноземний постачальник повідомляє, що через санкції не може відправити товар. Покупець пояснює затримку платежу банківським комплаєнсом. Перевізник посилається на закриття маршруту, а виробник — на перебої з електроенергією або відмову власного постачальника.
Для бізнесу кожне таке повідомлення створює невизначеність. Чи справді партнер звільнений від відповідальності? Чи потрібно продовжувати чекати? Чи можна закупити товар в іншому місці та вимагати різницю в ціні? І що робити, якщо під словом «форс-мажор» контрагент приховує звичайну фінансову проблему або небажання виконувати невигідний договір?
Війна, санкції та державні обмеження справді можуть унеможливити виконання міжнародного контракту. Але сама наявність надзвичайної події ще не означає, що будь-яке порушення автоматично стає правомірним.
Між подією та невиконанням має існувати прямий зв’язок. І саме його найчастіше не вистачає у листах, якими партнери намагаються пояснити затримку.
Форс-мажор — це не назва події, а її вплив на зобов’язання
Війна, блокада, ембарго, заборона експорту або імпорту, санкції та рішення державних органів можуть визнаватися форс-мажорними обставинами. Проте юридичне питання полягає не в тому, чи існує така подія у світі, а в тому, чи зробила вона неможливим виконання конкретного обов’язку конкретною стороною.
Наприклад, ракетна атака знищила єдиний завод, на якому мав бути виготовлений товар. Зв’язок між подією та неможливістю поставки достатньо очевидний.
Інша ситуація: постачальник продовжує виробництво, але через зростання транспортних витрат виконання договору стало менш прибутковим. У такому випадку йдеться, швидше за все, не про неможливість, а про погіршення економічних умов.
Те саме стосується платежів. Посилання на війну не звільняє покупця від оплати вже отриманого товару лише тому, що його бізнес працює у складному середовищі. Потрібно показати конкретну перешкоду: блокування рахунку, законодавчу заборону відповідної операції, неможливість провести платіж через доступні банки або іншу обставину, яку сторона не могла розумно подолати.
Форс-мажор не оцінюється у відриві від зобов’язання. Одна й та сама подія може унеможливити доставку через певний порт, але не перешкоджати оплаті. Вона може зупинити виробництво одного товару, але не впливати на надання дистанційних послуг.
Тому загального повідомлення «договір не виконується через війну» недостатньо. Контрагент повинен пояснити, який саме обов’язок він не може виконати, чому це стало неможливим і які альтернативи він перевірив.
Якщо війна вже тривала на момент укладення договору
Однією з умов форс-мажору зазвичай є непередбачуваність перешкоди на момент укладення контракту.
Для договорів, підписаних до 24 лютого 2022 року, повномасштабне вторгнення та його прямі наслідки могли бути подіями, які сторони не враховували у звичайному комерційному плануванні.
Для контрактів, укладених у 2025 або 2026 році, ситуація складніша. Сторони вже знали про війну, ракетні атаки, логістичні обмеження, мобілізацію та перебої в роботі інфраструктури. Тому саме посилання на воєнний стан навряд чи буде достатнім.
Проте передбачуваність війни загалом не означає, що бізнес узяв на себе всі можливі наслідки. Конкретна подія могла залишатися непередбачуваною: знищення певного виробничого об’єкта, запровадження нової заборони на експорт, закриття маршруту, включення банку до санкційного списку або блокування конкретного виду платежів.
Саме тому форс-мажорне застереження в новому контракті повинно не просто згадувати війну. Воно має пояснювати, які ризики сторони вважають прийнятими, а які наслідки можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, зупинення виконання або припинення договору.
Якщо сторони продовжують працювати під час війни, мовчання договору про розподіл відомих ризиків стає окремим джерелом майбутнього спору.
Санкції не завжди роблять виконання незаконним
У міжнародній торгівлі слово «санкції» часто використовується надто широко.
Контрагент може повідомити, що не здійснює платіж через санкційні обмеження, хоча формальної заборони немає, а банк лише проводить додаткову перевірку. Постачальник може відмовитися від виконання через внутрішню політику групи, яка є суворішою за вимоги закону. Логістична компанія — не приймати вантаж через власну оцінку репутаційного ризику.
Для форс-мажору важливо розрізняти юридичну заборону та комерційну обережність.
Якщо виконання договору прямо заборонене санкційним режимом, отримання необхідної ліцензії неможливе, а законних альтернатив немає, позиція сторони може бути обґрунтованою.
Якщо ж один банк відмовив у проведенні платежу, але операцію можна здійснити через іншу установу, в іншій дозволеній валюті або після надання додаткових документів, говорити про об’єктивну неможливість зарано.
Так само потрібно перевірити, кого саме стосуються санкції: сторону договору, її кінцевого бенефіціара, банк, перевізника, товар або конкретну операцію. Загальний зв’язок із певною юрисдикцією ще не доводить, що виконання заборонене.
Для української компанії особливо важливо отримати від партнера не загальне посилання на «compliance restrictions», а конкретне пояснення: який нормативний акт застосовується, яка операція ним заборонена та чи можливо отримати дозвіл або використати інший законний спосіб виконання.
Банківська затримка не завжди виправдовує неплатіж
Платіжні зобов’язання традиційно складніше обґрунтовувати форс-мажором, ніж фізичну поставку товару.
Відсутність коштів, зниження доходу, подорожчання кредитування або коливання валютного курсу зазвичай належать до комерційного ризику боржника. Вони можуть зробити оплату болісною, але не обов’язково неможливою.
Інша ситуація виникає, коли платіж об’єктивно заблокований. Наприклад, усі доступні банки відмовляються проводити операцію через пряму санкційну заборону або валютне регулювання не допускає переказу в погодженій формі.
Але й тоді сторона повинна діяти, а не просто чекати. Вона має повідомити кредитора, надати підтвердження від банку, перевірити альтернативні маршрути, запропонувати іншу дозволену валюту чи рахунок і, за потреби, звернутися за ліцензією.
Якщо контрагент протягом місяців посилається на банківську перевірку, але не надає жодного документа і не пропонує альтернатив, така поведінка більше схожа на затягування, ніж на форс-мажор.
Добросовісна сторона показує не лише перешкоду. Вона показує, що намагалася її подолати.
Сертифікат не вирішує спір автоматично
В Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені регіональні палати засвідчують форс-мажорні обставини й видають відповідні сертифікати. Закон відносить до таких обставин, зокрема, війну, ворожі атаки, блокади, військове ембарго, мобілізацію, терористичні акти, закриття морських проток, заборони експорту та імпорту.
Але сертифікат не є універсальною перепусткою, яка автоматично звільняє сторону від усіх наслідків порушення.
Він підтверджує наявність певних обставин у визначений період і щодо конкретного зобов’язання. Остаточну оцінку їхнього впливу може здійснювати суд або міжнародний арбітраж з урахуванням договору, застосовного права та поведінки сторін.
Якщо до контракту застосовується іноземне право або міжнародні правила, український сертифікат може бути важливим доказом, але не обов’язково матиме наперед визначальну силу.
Крім того, документ не замінює доказів причинного зв’язку. Якщо підприємство отримало сертифікат про перебої електропостачання, йому все одно потрібно показати, чому ці перебої унеможливили виконання саме цього замовлення, чи були резервні джерела живлення та яких заходів воно вжило для відновлення роботи.
У міжнародному спорі оцінюється не лише формальний статус події, а вся фактична картина.
Конвенція про міжнародну купівлю-продаж також має власні правила
До багатьох міжнародних договорів поставки може застосовуватися Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів — CISG.
Стаття 79 Конвенції передбачає можливість звільнення сторони від відповідальності, якщо невиконання спричинене перешкодою поза її контролем, яку не можна було розумно врахувати під час укладення договору, уникнути або подолати разом із її наслідками.
Це звільнення не виникає автоматично. Сторона повинна довести всі необхідні умови та повідомити контрагента про перешкоду і її вплив на виконання.
CISG також обережно ставиться до невиконання з боку субпідрядників або постачальників. Якщо продавець просто не отримав товар від власного постачальника, це не завжди звільняє його перед покупцем. Ризик організації ланцюга поставки зазвичай залишається на продавцеві, якщо сторони не домовилися інакше.
Для бізнесу важливо ще на етапі договору перевірити, чи застосовується CISG автоматично, чи сторони її виключили. Посилання лише на право певної держави не завжди означає, що Конвенція не діє, адже вона може бути частиною правової системи цієї держави.
Форс-мажор і hardship вирішують різні проблеми
Форс-мажор стосується ситуації, коли виконання зобов’язання стало неможливим або об’єктивно заблокованим.
Hardship, або істотне ускладнення виконання, виникає тоді, коли виконати договір усе ще можливо, але баланс між сторонами радикально змінився. Наприклад, собівартість виробництва зросла в декілька разів, звичний маршрут закритий, а альтернативна доставка коштує майже стільки ж, скільки сам товар.
У такій ситуації сторона не завжди може просто припинити виконання та послатися на форс-мажор. Якщо договір містить hardship-застереження, воно може передбачати переговори, адаптацію ціни, зміну строків або припинення контракту.
Модельні положення ICC про форс-мажор і hardship свідомо розмежовують ці механізми. Форс-мажорна модель стосується перешкоди поза контролем сторони, наслідків якої не можна було розумно уникнути або подолати. Hardship-модель пропонує варіанти дій, коли виконання стає надмірно обтяжливим, але не припиняється фізично чи юридично.
Якщо контракт містить лише стандартний перелік форс-мажорних подій, він може не дати відповіді на питання, що робити з різким подорожчанням виконання. У результаті сторона називає неможливістю те, що насправді є економічною невигідністю.
Повідомлення може визначити долю вимоги
Більшість форс-мажорних застережень зобов’язує постраждалу сторону повідомити контрагента протягом певного строку.
Це не бюрократична формальність. Кредитор повинен вчасно зрозуміти, що поставки не буде, і вирішити, чи шукати іншого постачальника, змінювати виробничий план або попереджати своїх клієнтів.
Повідомлення має містити достатньо інформації про подію, її вплив, очікувану тривалість та заходи, яких сторона вживає для мінімізації наслідків. Якщо точний строк відновлення невідомий, інформацію потрібно регулярно оновлювати.
Несвоєчасне повідомлення може позбавити сторону частини захисту або зробити її відповідальною за додаткові збитки, яких контрагент міг уникнути, отримавши інформацію раніше.
Мовчання протягом декількох місяців, після якого форс-мажор уперше згадується у відповіді на претензію, закономірно викликає сумніви. Арбітраж оцінюватиме не лише саму подію, а й те, як сторона поводилася після її виникнення.
Форс-мажор не завжди припиняє договір
Наслідки форс-мажору залежать від договору та застосовного права.
Найчастіше сторона тимчасово звільняється від відповідальності за невиконання протягом періоду, коли діє перешкода. Це може означати, що на неї не нараховуються збитки або штрафні санкції за відповідну затримку.
Але саме зобов’язання не завжди зникає. Після припинення перешкоди виконання може бути відновлене.
Наприклад, тимчасове блокування порту може відтермінувати поставку, але не припинити її остаточно. Якщо ж затримка позбавляє покупця економічного сенсу договору, сторони можуть мати право на його припинення відповідно до погодженого застереження або застосовного права.
Модельне положення ICC, якщо сторони не визначили інше, допускає припинення договору, коли перешкода триває понад установлений період. Проте такий наслідок не слід механічно переносити на будь-який контракт — важливо перевірити саме погоджений сторонами текст.
Також форс-мажор зазвичай не звільняє від оплати товару чи послуг, які були належно отримані до виникнення перешкоди. Борг, що вже сформувався, не зникає лише через подальшу надзвичайну подію.
Коли посилання партнера варто сприймати серйозно
Обґрунтована форс-мажорна позиція зазвичай має внутрішню логіку.
Контрагент називає конкретну подію, пояснює її вплив на конкретний обов’язок, своєчасно повідомляє про проблему, надає підтвердні документи, шукає альтернативи й регулярно оновлює інформацію.
Слабка позиція виглядає інакше. Партнер обмежується загальним посиланням на війну або санкції, не показує юридичної заборони, відмовляється повідомляти деталі та не може пояснити, чому неможливо виконати договір іншим способом.
Українській компанії не варто автоматично відхиляти будь-яке посилання на форс-мажор. Реальна перешкода може потребувати перегляду графіка, маршруту, способу платежу або інших умов співпраці.
Але так само небезпечно приймати пояснення партнера без перевірки. Чим довше бізнес очікує виконання, тим більшими можуть стати його власні втрати й тим складніше буде знайти альтернативу.
Переговори мають спиратися не на співчуття або недовіру, а на документи та зрозумілу оцінку ризику.
Як форс-мажор перетворюється на арбітражний спір
У міжнародному арбітражі сторона, яка посилається на форс-мажор, повинна довести обставини, на яких ґрунтує свій захист.
Арбітри аналізуватимуть текст контракту, застосовне право, передбачуваність події, причинний зв’язок, своєчасність повідомлення і можливість альтернативного виконання. Значення матимуть листи банків, рішення державних органів, логістичні документи, листування з постачальниками та внутрішні матеріали компанії.
Для кредитора недостатньо сказати, що партнер міг виконати договір. Потрібно показати реалістичну альтернативу: доступний маршрут, інший банк, можливість придбати товар на ринку або продовжити роботу після усунення перешкоди.
Так само сторона, яка заявляє форс-мажор, повинна пояснити не лише те, що сталося, а й те, що вона зробила у відповідь.
У цьому сенсі спір про форс-мажор майже завжди є спором про поведінку. Надзвичайну подію сторони часто не заперечують. Вони сперечаються про те, чи справді вона виправдовує конкретне невиконання.
Захист починається з договору, а не з сертифіката
Добре складене форс-мажорне застереження повинно враховувати характер бізнесу, географію поставки, платіжні маршрути, санкційні ризики та критичні строки.
У ньому важливо визначити не лише перелік можливих подій, а й стандарт їхнього впливу, порядок повідомлення, обов’язок мінімізувати наслідки, допустимий період зупинення та право на припинення договору.
Для довгострокових контрактів окремо варто погодити hardship-механізм, який дозволить переглянути умови, якщо виконання стане надмірно обтяжливим, але залишатиметься можливим.
Форс-мажор не повинен бути універсальним виправданням для сторони, яка просто уклала невигідний договір. Але він також не може залишатися декларативним пунктом, що не дає захисту бізнесу перед обставинами, яких той справді не контролює.
У міжнародних відносинах головне питання звучить не так: «Чи є війна або санкції форс-мажором?»
Правильне питання інше: «Що саме ця подія зробила з конкретним зобов’язанням — і чи могла сторона розумно подолати її наслідки?»
Саме відповідь на нього визначатиме, хто нестиме фінансову відповідальність за невиконаний договір.
Матеріал має загальноінформаційний характер і підготовлений станом на 19 лютого 2026 року. Оцінка форс-мажору залежить від умов конкретного контракту, застосовного права, фактичних обставин та обраного механізму вирішення спору.
