Адвокатський запит є одним із найефективніших правових інструментів, який дозволяє швидко та законно отримати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію та копії документів, необхідні для захисту прав і законних інтересів клієнта.
На практиці ж органи, до яких звернено запит, нерідко надають необґрунтовані відмови, посилаючись на нібито конфіденційний характер запитуваної інформації. У такій ситуації важливо розуміти, які межі встановлює законодавство та яку позицію з цього приводу займає Верховний Суд, аби своєчасно та ефективно захистити своє право на отримання інформації.
Правове регулювання адвокатського запиту
Відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатський запит є письмовим зверненням адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, а також громадських об’єднань, щодо надання інформації або копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
Законодавство встановлює чіткий строк для розгляду такого звернення: орган або посадова особа, якій направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня його отримання надати адвокату відповідну інформацію або копії документів. Виняток становить лише інформація з обмеженим доступом та документи, що її містять.
Стаття 1 Закону України «Про інформацію» визначає, що інформацією є будь-які відомості або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, а документом є матеріальний носій, що містить інформацію та призначений для її збереження і передавання у часі та просторі.
Коли органи влади мають право обмежити доступ до інформації
Статтею 21 Закону України «Про інформацію» до інформації з обмеженим доступом віднесено конфіденційну, таємну та службову інформацію. Конфіденційною вважається інформація про фізичну особу, доступ до якої обмежено нею самою, іншою фізичною чи юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, а також інформація, віднесена до конфіденційної на підставі закону.
Водночас можливість обмеження доступу до інформації не є абсолютною. Стаття 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлює, що таке обмеження є правомірним лише за одночасного дотримання трьох умов:
- обмеження запроваджується виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, охорони здоров’я населення, захисту репутації або прав інших осіб, запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
- розголошення відповідної інформації здатне завдати істотної шкоди зазначеним інтересам;
- шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Ця сукупність умов у юридичній практиці отримала назву «трискладовий тест». Лише за наявності всіх трьох підстав одночасно відмова у наданні інформації може вважатися правомірною.
Інформація, доступ до якої не може бути обмежено
Законодавство окремо визначає категорію інформації, доступ до якої не може обмежуватися за жодних умов, окрім випадків загрози національній безпеці, обороні, розслідуванню чи запобіганню злочину.
До неї належить інформація про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном, включно з копіями відповідних документів, умовами отримання таких коштів чи майна, а також прізвищами, іменами та по батькові фізичних осіб і найменуваннями юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
Аналогічний підхід закріплено й у частині третій статті 5 Закону України «Про захист персональних даних»: інформація про отримання фізичною особою в будь-якій формі бюджетних коштів, державного чи комунального майна не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
У постанові від 20 липня 2020 року у справі №299/3792/17 Верховний Суд підтвердив, що за загальним правилом інформація про фізичну особу є інформацією з обмеженим доступом. Водночас інформація про отримання фізичною особою бюджетних коштів, володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном не належить до конфіденційної, за винятком випадків, коли її розголошення може завдати шкоди національній безпеці, обороні, розслідуванню чи запобіганню злочину.
З цього випливає, що прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, яка внаслідок реалізації органами влади чи місцевого самоврядування повноважень щодо володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном отримала бюджетні чи комунальні кошти або майно, а також копії відповідних нормативно-правових актів і договорів, не є конфіденційною інформацією та підлягають розкриттю на запит.
Якщо ж у відповідному договорі чи нормативно-правовому акті міститься інша інформація з ознаками конфіденційної, вона підлягає вилученню зі змісту наданих копій у спосіб, який унеможливлює її з’ясування, а решта документа надається адвокату в повному обсязі.
Практичні висновки для клієнта
Оцінюючи правомірність надання чи ненадання копій документів у відповідь на адвокатський запит, розпорядник інформації повинен керуватись одночасно двома критеріями: результатами «трискладового тесту» та наявністю у документах саме конфіденційної інформації, а не будь-яких персональних даних загалом.
Наявність у документі окремих відомостей конфіденційного характеру не є законною підставою для повної відмови у наданні його копії. У такому випадку розпорядник інформації зобов’язаний надати копію документа зі знеособленням лише тих фрагментів, що містять конфіденційну інформацію, а не документа в цілому.
Це означає, що більшість формальних відмов, які отримують адвокати та їхні клієнти у відповідь на запити щодо бюджетних коштів, комунального майна чи діяльності органів влади, є юридично необґрунтованими та можуть бути успішно оскаржені.
Чому варто звернутися до адвокатів
Правильне формулювання адвокатського запиту, аргументована оцінка отриманої відповіді та своєчасне оскарження неправомірної відмови вимагають глибокого знання законодавства про доступ до публічної інформації та актуальної судової практики. Помилки на цьому етапі нерідко призводять до втрати часу та ускладнюють подальший захист інтересів клієнта в суді.
Адвокати АО «Новіков і Партнери» мають практичний досвід складання адвокатських запитів, оскарження необґрунтованих відмов органів влади та комунальних підприємств, а також супроводу справ у судах усіх інстанцій. Ми готові підготувати адвокатський запит з урахуванням специфіки вашої ситуації, оцінити правомірність отриманої відповіді та за потреби забезпечити повний юридичний супровід до моменту отримання необхідної інформації.
Якщо ви отримали необґрунтовану відмову у наданні інформації або документів, або лише плануєте звернення до органу влади чи комунального підприємства, рекомендуємо звернутися за професійною консультацією до адвокатів компанії. Своєчасна правова допомога значно підвищує ймовірність отримання необхідної інформації без звернення до суду та заощаджує ваш час.
