Повідомлення про відкриття превентивної реструктуризації може сприйматися кредитором як позитивний сигнал: боржник визнав фінансові труднощі та намагається уникнути банкрутства. Однак сама процедура ще не означає, що запропонований план буде справедливим, реалістичним і вигіднішим за примусове стягнення.
Під час превентивної реструктуризації можуть змінюватися строки та порядок погашення заборгованості, умови забезпечення, структура платежів і можливість кредитора реалізувати інші засоби захисту. План за певних умов може вплинути навіть на тих кредиторів, які не підтримали його добровільно.
Тому після отримання повідомлення кредитору важливо не чекати результату переговорів, а одразу перевірити свою правову та економічну позицію.
1. Зафіксуйте дату отримання документів і перевірте судову справу
Насамперед необхідно встановити, коли суд відкрив процедуру, які заходи захисту застосував, чи призначено адміністратора превентивної реструктуризації та на яку дату заплановано заключне засідання.
Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, заключне засідання має відбутися не раніше двох і не пізніше шести місяців із дня відкриття процедури. На практиці це означає, що часу на перевірку вимог, аналіз плану та формування позиції значно менше, ніж може здатися після першого ознайомлення з документами.
Кредитору варто перевіряти не лише кореспонденцію боржника, а й електронну судову справу. Саме в ній можуть з’являтися нові редакції плану, заяви інших кредиторів, висновки адміністратора та рішення, які впливають на можливість стягнення.
2. Звірте розмір і структуру своєї вимоги
Необхідно перевірити, яку суму боржник включив до плану та з яких складових вона сформована. Окремо варто звірити:
- основний борг;
- проценти та комісії;
- штрафні санкції;
- валюту зобов’язання;
- строк виконання;
- наявність застави, іпотеки, поруки або гарантії;
- вимоги, строк виконання яких настане під час процедури.
Помилка в розмірі вимоги впливає не лише на майбутню виплату. Від суми залежить кількість голосів кредитора та його реальний вплив на схвалення плану.
Якщо кредитор погодиться з неправильно визначеною вимогою або не заявить заперечення своєчасно, виправити ситуацію після голосування може бути значно складніше.
3. Перевірте, до якого класу кредиторів вас включили
У процедурі превентивної реструктуризації кредитори голосують за класами. Це потрібно для того, щоб кредитори з різним економічним становищем не визначали умови одне для одного.
Забезпечені кредитори, звичайні незабезпечені кредитори, податкові органи та інші учасники можуть мати різні інтереси й різний рівень захисту. Тому формування класу безпосередньо впливає на результат голосування.
План вважається схваленим класом забезпечених кредиторів, якщо його підтримали кредитори, які володіють двома третинами голосів від загальної суми забезпечених вимог, включених до плану в цьому класі. Для інших класів загальне правило передбачає підтримку кредиторів, яким належить понад 50 відсотків голосів відповідного класу.
Якщо великого незалежного кредитора об’єднали з пов’язаними особами або з кредиторами, умови задоволення вимог яких суттєво відрізняються, це може штучно змінити баланс голосів. У такій ситуації перевіряти потрібно не тільки власний клас, а всю структуру голосування.
4. Запросіть інформацію про вимоги інших кредиторів
Кредитор має право перевіряти обґрунтованість не лише власної вимоги, а й вимог інших залучених кредиторів. Це особливо важливо, якщо до плану включені значні борги перед учасниками компанії, пов’язаними підприємствами, колишніми керівниками або структурами зі спільними бенефіціарами.
Кодекс дозволяє звернутися до боржника та адміністратора превентивної реструктуризації зі скаргою щодо формування класів і розміру вимог. На письмову вимогу кредитора боржник повинен надати інформацію та документи щодо вимог інших залучених кредиторів протягом п’яти днів.
Доцільно перевірити:
- договори, на яких ґрунтуються значні вимоги;
- фактичне перерахування коштів або поставку товару;
- строки виникнення заборгованості;
- наявність пов’язаності між кредитором і боржником;
- судові спори щодо відповідного зобов’язання;
- застави та інше забезпечення;
- операції з відступлення права вимоги незадовго до процедури.
Якщо боржник та кредитор не усунули розбіжності, питання щодо класу або розміру вимог можна передати на розгляд господарського суду до заключного засідання.
5. Визначте, як заходи захисту впливають на стягнення
Відкриття процедури може супроводжуватися заходами захисту боржника, які тимчасово обмежують примусове стягнення або ініціювання банкрутства. Але кредитору не варто автоматично зупиняти всю претензійну та судову роботу.
Потрібно окремо встановити:
- на які саме вимоги поширюються обмеження;
- з якого дня вони діють;
- чи охоплюють вони виконавче провадження;
- чи можна звертатися до поручителів або гарантів;
- що відбувається із заставним майном;
- коли відповідні заходи припиняються.
Практика 2026 року вже показує, що процедура не може використовуватися як безстроковий захист від кредиторів. У справі № 910/11182/25 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що після автоматичного припинення заходів захисту обмеження для відкриття справи про банкрутство відсутні. Формальне ініціювання боржником спорів також не обов’язково створює реальний спір про право та не гарантує йому подальшого захисту.
Отже, кредитору необхідно контролювати не лише факт відкриття процедури, а й строк дії кожного обмеження.
6. Перевірте економіку плану, а не тільки графік платежів
Тривала відстрочка може виглядати прийнятною, якщо боржник обіцяє повне погашення заборгованості. Але прогнозні цифри мають бути підтверджені реальними грошовими потоками.
Варто з’ясувати:
- за рахунок яких доходів виконуватиметься план;
- чи враховані сезонність, валютні ризики та вартість фінансування;
- чи має боржник достатньо оборотного капіталу;
- які активи планується продати;
- чи є покупці або інвестори;
- хто надаватиме нове фінансування;
- що станеться, якщо прогноз доходу не виконається.
Ключовим є критерій найкращих інтересів кредиторів. Він означає, що кредитор не повинен опинитися в гіршому становищі, ніж у разі ліквідації боржника або реалізації найкращого альтернативного сценарію.
Тому план потрібно порівнювати не з ситуацією, коли кредитор не отримає нічого, а з реальною вартістю застави, активів боржника, можливістю стягнення з поручителів і прогнозованим результатом банкрутства.
7. Оцініть, що відбудеться із заставою та новим фінансуванням
Якщо вимога забезпечена іпотекою або заставою, необхідно перевірити, чи передбачає план збереження забезпечення, зміну його обсягу, заміну предмета або відстрочення звернення стягнення.
Особливої уваги потребує нове фінансування. Воно може бути необхідним для продовження роботи підприємства, але водночас створює нові зобов’язання та впливає на майбутній розподіл коштів.
Кредитору варто з’ясувати:
- хто надає нове фінансування;
- чи пов’язана ця особа з боржником;
- яке забезпечення вона отримує;
- чи не зменшується вартість уже наявної застави;
- на що саме використовуватимуться кошти;
- хто контролюватиме їх цільове витрачання.
Збереження бізнесу не повинно фінансуватися виключно за рахунок погіршення позиції старих кредиторів без належних гарантій.
8. Запропонуйте механізми контролю за виконанням плану
Навіть реалістичний план може стати невиконуваним через декілька місяців. Тому кредитору важливо домовитися не лише про майбутню дату платежу, а й про спосіб контролю ситуації.
План може передбачати регулярне надання фінансової звітності, контроль значних витрат, обмеження на виведення активів і виплату дивідендів, погодження нових кредитів, збереження страхування заставного майна та періодичну перевірку фінансових показників.
Необхідно також визначити наслідки порушення плану. Формулювання «сторони проводять додаткові переговори» не захищає кредитора. Значно ефективнішими є конкретні тригери: прострочення платежу, погіршення вартості забезпечення, відчуження ключового активу, неподання звітності або порушення погоджених фінансових показників.
9. Зафіксуйте свою позицію під час голосування
Перед голосуванням кредитор повинен отримати остаточну редакцію плану та переконатися, що вона відповідає досягнутим домовленостям.
Якщо кредитор не підтримує план, його заперечення мають бути конкретними. Доцільно зазначити, які положення порушують права кредитора, чому запропонована оцінка активів є неправильною, який альтернативний сценарій дає краще задоволення та яких змін потребує план.
Простого голосування «проти» може бути недостатньо, особливо якщо боржник надалі проситиме суд затвердити план попри незгоду окремого класу. Письмово зафіксована економічна та юридична позиція значно посилює можливості кредитора під час судового розгляду.
10. Збережіть альтернативний сценарій
Участь у переговорах не повинна позбавляти кредитора готовності до інших дій. Необхідно продовжувати контролювати фінансовий стан боржника, строки дії забезпечення, становище поручителів, позовну давність, виконавчі провадження та рух активів.
Якщо реструктуризація втрачає перспективу, кредитор має бути готовим перейти до стягнення, звернення стягнення на заставу або ініціювання банкрутства, щойно для цього виникнуть законні підстави.
Превентивна реструктуризація може бути вигідною і боржнику, і кредиторам, якщо вона зберігає працюючий бізнес і забезпечує краще погашення боргів, ніж ліквідація. Але участь кредитора в такій процедурі не повинна ґрунтуватися лише на обіцянці майбутніх платежів.
Правильна позиція починається з перевірки вимоги, складу кредиторів, вартості активів і реальності фінансового прогнозу. Чим раніше кредитор поставить ці питання, тим більше шансів, що реструктуризація стане способом повернення коштів, а не відстроченням неминучого банкрутства.
Матеріал має інформаційний характер, підготовлений станом на 2 жовтня 2026 року і не є індивідуальною юридичною консультацією.
