Міжнародний арбітраж цінують за нейтральність, конфіденційність і можливість виконувати рішення в різних державах. Водночас бізнес часто критикує його за тривалість, складність і високу вартість.
Для компанії, яка очікує оплату за поставлений товар або потребує швидкого рішення щодо критичного контракту, навіть юридично бездоганний процес може втратити цінність, якщо триває декілька років. Ринок змінюється, активи боржника зникають, а комерційні відносини остаточно руйнуються задовго до винесення рішення.
1 червня 2026 року набрали чинності нові Правила арбітражу ICC. Вони спрямовані на те, щоб зробити процедуру швидшою, зрозумілішою та більш пристосованою до сучасного міжнародного бізнесу.
Найпомітнішими змінами стали нова особливо прискорена процедура, розширення звичайного прискореного арбітражу, можливість раннього відхилення явно необґрунтованих вимог та посилення ролі термінових забезпечувальних заходів.
Проте нові правила не означають, що кожний спір автоматично завершиться швидко й дешево. Значна частина можливостей залежить від арбітражної угоди, поведінки сторін і того, наскільки сама справа придатна для спрощеного розгляду.
Які справи розглядатимуться за новими правилами
Правила ICC 2026 року застосовуються до арбітражів, розпочатих 1 червня 2026 року або пізніше, якщо сторони прямо не домовилися про застосування попередньої редакції.
Отже, дата укладення контракту не завжди є вирішальною. Навіть якщо арбітражне застереження погоджене у 2023 році, але провадження розпочинається після 1 червня 2026 року, загалом діятимуть нові правила — з урахуванням спеціальних положень і домовленостей сторін.
Водночас для окремих процедур значення має саме дата арбітражної угоди. Наприклад, поріг автоматичного застосування прискореного арбітражу залежить від того, коли сторони погодили ICC-застереження.
Тому компанії не варто просто побачити у договорі слова «арбітраж ICC» і вважати, що всі нові можливості вже доступні. Потрібно перевірити дату та зміст застереження, суму спору, наявність виключень і те, чи не погодили сторони іншу редакцію правил.
Особливо прискорений арбітраж: рішення за три місяці
Головною новацією стала процедура Highly Expedited Arbitration Procedure — особливо прискорений арбітраж.
Вона передбачає винесення фінального рішення протягом трьох місяців від першої наради з управління справою. Спір розглядає один арбітр, а якщо сторони не можуть домовитися щодо його кандидатури протягом установленого строку, призначення здійснює ICC.
Процедура побудована так, щоб основна частина позицій і доказів була подана вже на початку. Заява про арбітраж повинна включати повний виклад позовних вимог, а відповідь — повноцінний захист із доказами та правовими аргументами.
Арбітр може вирішити спір лише на підставі письмових матеріалів, без усного слухання, а також не дозволити сторонам вимагати додаткові документи одна від одної. За домовленістю сторін рішення може бути винесене без детального викладення мотивів.
Для бізнесу три місяці звучать надзвичайно привабливо. Але особливо прискорена процедура не застосовується автоматично — сторони повинні прямо погодитися на неї.
Це може бути зроблено ще в договорі або вже після виникнення спору. Другий варіант менш надійний: сторона, якій вигідне затягування, навряд чи добровільно погодиться на надшвидкий процес.
Тому компаніям, для яких час має критичне значення, варто обговорювати таку можливість під час укладення контракту.
Швидше не завжди означає краще
Особливо прискорений арбітраж підходить не для кожного спору.
Якщо справа стосується простроченої оплати, документально підтвердженої поставки або одного чітко визначеного питання, тримісячний розгляд може бути економічно виправданим.
Інша ситуація виникає у складному будівельному, енергетичному або корпоративному спорі. Тисячі технічних документів, декілька експертів, зустрічні вимоги та необхідність допиту свідків можуть зробити надмірне прискорення небезпечним.
Сторона повинна отримати реальну можливість викласти позицію. Якщо графік настільки стислий, що команда фізично не встигає проаналізувати матеріали, економія часу може призвести до слабшого результату.
Потрібно також враховувати внутрішню готовність компанії. У звичайному арбітражі документи можна збирати поступово. В особливо прискореній процедурі значна частина справи має бути готова практично в день подання позову.
Це вимагає заздалегідь збереженої доказової бази, організованої комунікації між бізнесом і юристами та швидкого доступу до працівників, які виконували договір.
Три місяці можуть бути перевагою лише для тієї компанії, яка готова до них ще до початку спору.
Більше справ потраплятимуть до прискореної процедури
Окрім нової тримісячної моделі, ICC розширила сферу звичайного прискореного арбітражу — Expedited Procedure Provisions.
Для арбітражних угод, укладених 1 червня 2026 року або пізніше, гранична сума спору для автоматичного застосування цієї процедури збільшена з 3 до 4 мільйонів доларів США.
Як правило, спір розглядає один арбітр. Кількість процесуальних документів, запитів і слухань може бути обмежена, а рішення має бути винесене протягом шести місяців від першої наради з управління справою.
Підвищення порогу означає, що значно більше комерційних спорів автоматично розглядатимуться у спрощеному форматі. Для середнього бізнесу вимога на 3,5 мільйона доларів є суттєвою, але за новими правилами вона вже може потрапити до прискореної процедури.
Водночас поріг залежить від дати арбітражної угоди. Для застережень, погоджених раніше, можуть діяти попередні межі — 2 або 3 мільйони доларів.
Сторони також можуть відмовитися від автоматичного прискореного розгляду або, навпаки, погодити його для більшого спору. ICC зазначає, що на практиці компанії добровільно обирали прискорену процедуру навіть у справах на сотні мільйонів доларів, якщо предмет дозволяв розглянути їх у спрощеному порядку.
Сума є важливим, але не єдиним показником складності.
Явно слабку вимогу можна буде припинити раніше
Нові правила прямо закріпили можливість early determination — раннього вирішення вимоги або заперечення, яке є явно необґрунтованим чи очевидно виходить за межі компетенції арбітражу.
Раніше такий механізм існував у практичних рекомендаціях ICC. Тепер він безпосередньо передбачений правилами.
Для бізнесу це може мати значний економічний ефект. Відповідачеві не доведеться проходити повний процес, якщо вимога очевидно не має правової основи. Позивач, своєю чергою, може швидше усунути заперечення, яке явно не відповідає арбітражній угоді або встановленим фактам.
Наприклад, сторона заявляє вимогу, строк якої беззаперечно сплив, або намагається передати до арбітражу спір, що очевидно не охоплюється застереженням. Якщо питання можна вирішити без повного дослідження доказів, арбітраж отримує можливість зробити це на ранньому етапі.
Проте early determination не повинно перетворюватися на мініпроцес усередині основної справи. Якщо для оцінки вимоги необхідно детально досліджувати факти, заслуховувати свідків і тлумачити складні договірні положення, вона навряд чи є «явно» необґрунтованою.
Спроба передчасно завершити складний спір може, навпаки, збільшити витрати. Тому такий інструмент потрібно використовувати вибірково.
Terms of Reference більше не є обов’язковими
Протягом багатьох років Terms of Reference були характерною частиною арбітражу ICC. У цьому документі фіксувалися сторони, вимоги, питання спору та інші ключові елементи провадження.
За новими правилами його підготовка більше не є обов’язковим етапом. Арбітри можуть використовувати Terms of Reference, якщо вважають документ корисним для конкретної справи, але стандартно процес розвиватиметься без нього.
Це має скоротити час між формуванням трибуналу та переходом до повноцінного розгляду.
Натомість більшого значення набуває перша нарада з управління справою — Case Management Conference. Вона залишається обов’язковою і має відбутися протягом 30 днів після отримання матеріалів арбітражним складом.
Саме на цій нараді сторони й арбітри визначатимуть процесуальний графік, порядок подання документів, слухань, роботи з доказами та інші практичні питання.
Після першої наради сторона не зможе заявляти нові вимоги без дозволу арбітражу. Це стимулює позивача сформувати повну позицію якомога раніше.
Для бізнесу зникнення одного формального документа не означає, що до початку процесу можна готуватися менш ретельно. Навпаки, стратегічні рішення доведеться ухвалювати швидше.
Нові правила посилюють захист від виведення активів
У терміновому спорі сторона може звернутися до надзвичайного арбітра ще до формування основного складу.
Правила 2026 року уточнюють коло осіб, щодо яких може бути запитано такий захист. Заява може стосуватися сторін арбітражної угоди, їхніх правонаступників, а в певних випадках — інших осіб, щодо яких існують достатні підстави вважати, що арбітражна угода може бути для них обов’язковою.
Особливо важливою новацією є можливість отримати попередній наказ, спрямований на те, щоб інша сторона не зірвала мету термінової заяви.
За виняткових обставин такий наказ може бути ухвалений без попереднього повідомлення іншої сторони. Це може бути необхідним, якщо повідомлення дозволить боржнику негайно вивести активи або знищити докази.
Після ухвалення наказу інша сторона повинна отримати можливість викласти позицію, а надзвичайний арбітр може змінити або скасувати захід.
Для бізнесу це створює сильніший інструмент захисту, але не усуває питання виконання. Арбітражний наказ є обов’язковим для сторін, проте банк, реєстратор або інша третя особа може потребувати рішення державного суду.
Тому звернення до надзвичайного арбітра потрібно узгоджувати з потенційними забезпечувальними заходами в державах, де знаходяться активи.
Електронна процедура стає стандартом
Нові правила виходять із того, що письмова комунікація здійснюється в електронній формі. Паперові примірники можуть знадобитися у визначених випадках, зокрема для належного вручення документів, якщо сторона цього просить.
ICC також використовує цифрову платформу для обміну матеріалами та управління справами. Для міжнародного процесу, учасники якого можуть перебувати в різних країнах, це зменшує витрати на пересилання й полегшує доступ до документів.
Водночас цифровізація створює нові обов’язки. Компанія повинна контролювати електронні адреси, доступ до платформи, повноваження працівників і захист конфіденційної інформації.
Пропущене електронне повідомлення може мати такі самі процесуальні наслідки, як і неотриманий паперовий лист. Зміна відповідального менеджера, втрата доступу до корпоративної пошти або технічна помилка не завжди виправдають порушення строку.
Тому в компанії має бути визначена особа, яка контролює офіційні арбітражні повідомлення, навіть якщо спір ще не розпочався.
Конфіденційність стає чіткішою, але не абсолютною
Правила 2026 року прямо закріплюють обов’язок арбітрів зберігати конфіденційність інформації щодо провадження, крім випадків, коли вона вже є публічною, сторони домовилися інакше, розкриття вимагається законом або необхідне для захисту права.
Арбітражний трибунал також може ухвалювати накази щодо конфіденційності та захисту комерційної таємниці.
Проте бізнесу не варто вважати, що будь-який арбітраж ICC автоматично повністю закритий для всіх учасників. Обсяг обов’язків самих сторін може залежати від арбітражної угоди, застосовного права та окремих процесуальних наказів.
Якщо спір стосується технологій, цінової політики, клієнтської бази або іншої чутливої інформації, конфіденційність краще прямо врегулювати у договорі. Також варто заздалегідь визначити порядок доступу зовнішніх експертів, консультантів, страховиків і фінансуючих осіб.
Арбітраж забезпечує приватність процедури, але якісний захист комерційної інформації потребує додаткової юридичної роботи.
Незалежність арбітрів і конфлікти інтересів
Нові правила уточнюють підхід до розкриття обставин, які можуть впливати на незалежність або неупередженість арбітра.
Якщо потенційний арбітр сумнівається, чи потрібно розкривати певний факт, правила рекомендують зробити це. Водночас саме розкриття не означає автоматичної наявності конфлікту інтересів.
Сторони мають надати перелік осіб та організацій, зв’язки з якими арбітр повинен перевірити, і пояснити їхнє значення для справи.
Для складної корпоративної групи це може бути великий обсяг інформації. До переліку варто включати не лише формальних учасників спору, а й материнські компанії, основних акціонерів, пов’язаних осіб, ключових фінансуючих суб’єктів та інших учасників, чия роль може створювати потенційний конфлікт.
Неповне розкриття структури на початку здатне поставити під сумнів склад арбітражу пізніше, коли процес уже потребував значних витрат.
Чи стане арбітраж дешевшим
Нові правила передбачають оновлену шкалу витрат.
Для спорів до 10 мільйонів доларів США адміністративні витрати знижено. Для великих справ окремі витрати, навпаки, скориговано в бік збільшення.
Прискорені процедури також можуть зменшити загальну вартість завдяки одному арбітру, коротшому графіку, обмеженій кількості документів і можливості розгляду без слухання.
Проте регламент не контролює всі витрати сторони. Значну частину бюджету становлять юридичні послуги, переклад, експерти, пошук активів, технічна робота з доказами та виконання рішення.
Якщо сторона подає хаотичний масив документів, постійно змінює позицію або використовує кожну процесуальну можливість для затягування, навіть прискорений арбітраж може залишатися дорогим.
Нові правила створюють інструменти економії. Але перетворити їх на реальне зниження витрат повинні самі сторони та арбітри.
Чи потрібно змінювати чинні договори
Якщо контракт уже містить стандартне застереження ICC, нові правила загалом застосовуватимуться до провадження, розпочатого після 1 червня 2026 року, якщо сторони не погодили інше.
Проте для використання особливо прискореної процедури потрібна пряма згода. Вона не виникає автоматично зі звичайного посилання на Правила ICC.
Компаніям варто переглянути типові договори й визначити, для яких угод тримісячний розгляд є бажаним. Така модель може підійти для платежів, стандартизованих поставок, короткострокового фінансування або інших спорів із відносно компактною доказовою базою.
Для складних проєктів краще зберегти гнучкість і не погоджувати надмірно жорсткий строк наперед.
Також потрібно перевірити, чи хочуть сторони автоматичного застосування звичайної прискореної процедури, чи вважають за необхідне відмовитися від неї для певних категорій спорів незалежно від суми.
Арбітражне застереження має відповідати не престижу інституції, а реальному характеру договору.
Швидкість починається не з регламенту
Правила ICC 2026 року дають бізнесу більше процесуальних можливостей: рішення за три місяці, ширший прискорений розгляд, раннє припинення явно слабких вимог, цифрову комунікацію та сильніший терміновий захист.
Однак жоден регламент не зробить справу швидкою, якщо компанія не може знайти договір, відновлює листування декілька місяців, не знає, хто ухвалював ключові рішення, або починає пошук активів уже після перемоги.
Реальна швидкість арбітражу формується задовго до його початку. Вона залежить від якості контракту, арбітражного застереження, збереження доказів і внутрішньої готовності бізнесу діяти.
Нові правила скорочують процедурну дистанцію до рішення. Але пройти її швидко зможе лише та сторона, яка розуміє свій результат і підготувалася до спору до того, як подала перший документ.
Матеріал має загальноінформаційний характер і підготовлений станом на 4 червня 2026 року. Застосування окремих процедур залежить від дати й тексту арбітражної угоди, суми та складності спору, а також рішень ICC і арбітражного трибуналу.
