Після знищення виробничого приміщення, втрати обладнання або фактичного припинення доступу до активів на окупованій території бізнес може одночасно розглядати декілька шляхів захисту. Подати заяву до міжнародного Реєстру збитків, звернутися з позовом до українського суду, перевірити наявність підстав для інвестиційного арбітражу, заявити страховий випадок або скористатися програмою державної чи донорської підтримки.
Кожен із цих механізмів має власне призначення. Один допомагає зафіксувати вимогу для майбутньої міжнародної компенсації, інший — отримати судове рішення, третій — покрити частину негайних витрат і відновити роботу.
Однак паралельне використання декількох процедур не означає, що один і той самий збиток можна отримати декілька разів. Головне завдання компанії — не обрати єдиний «правильний» шлях, а побудувати узгоджену систему вимог, у якій суми, докази та пояснення не суперечать одне одному.
Різні процедури захищають різні інтереси
Поширена помилка полягає у спробі описати всі втрати однією загальною сумою та використовувати однаковий пакет документів у кожній процедурі.
Насправді пошкоджений бізнес може мати декілька окремих складових збитку. Це вартість зруйнованої будівлі, обладнання і товарних запасів, витрати на евакуацію, демонтаж та відновлення, переривання виробництва, втрата контрактів і майбутнього прибутку. Окремо можуть існувати витрати на оренду тимчасового приміщення, перевезення працівників, захист інформації та запуск резервних потужностей.
Міжнародний Реєстр збитків, національний суд, страхова компанія або інвестиційний арбітраж оцінюватимуть ці складові за різними правилами. Те, що може бути прийнятним для фіксації вимоги, не завжди буде достатнім для стягнення конкретної суми в суді. Страховик може покрити фізичне пошкодження обладнання, але не втрачений прибуток. Інвестиційний арбітраж, своєю чергою, потребуватиме доведення наявності захищеної інвестиції та порушення відповідного міжнародного договору.
Тому ще до подання першої заяви бізнесу варто сформувати єдину карту втрат: що саме втрачено, кому належав актив, коли виник збиток, якою подією він спричинений, як розрахована сума та в яких процедурах вона заявляється.
Реєстр збитків фіксує вимогу, але поки не здійснює виплат
У квітні 2026 року для юридичних осіб була відкрита категорія C3.1 «Пошкодження, знищення або втрата активів». Вона дозволяє бізнесу заявляти не лише фізичну втрату майна, а й упущену вигоду, повну втрату бізнесу та інші прямі витрати, пов’язані з пошкодженням або втратою активів.
Поняття активу для цієї категорії є достатньо широким. Воно може охоплювати земельні ділянки, житлову і нежитлову нерухомість, обладнання, транспорт, товарні запаси, кошти, договірні права та об’єкти інтелектуальної власності. Заява також може стосуватися активів, розташованих на тимчасово окупованій території України.
Юридична особа повинна підтвердити право на відповідний актив, обставини його пошкодження або втрати, причинний зв’язок із російською агресією та розмір заявленої суми. Реєстр прямо рекомендує подавати деталізований розрахунок, фінансову звітність, договори, рахунки, страхові документи, фотографії, відеозаписи, експертні висновки та інші доступні докази. Правила категорії C3.1 Реєстру збитків.
Водночас реєстрація вимоги не є рішенням про виплату. Реєстр не виконує функцій суду, арбітражу або компенсаційного фонду, не оцінює вимогу по суті й не присуджує коштів. Його завдання — перевірити відповідність заяви критеріям прийнятності, зафіксувати її та передати майбутньому міжнародному компенсаційному механізму. Роз’яснення Реєстру збитків.
Тому бізнесу не слід відкладати фіксацію втрат до моменту, коли буде повністю сформовано джерело фінансування компенсацій. Якість майбутнього розгляду залежатиме від документів, які зберігаються сьогодні.
Міжнародна Комісія з розгляду заяв уже має правову основу
Наступним елементом міжнародного механізму має стати Комісія з розгляду заяв для України. Конвенцію про її створення відкрили для підписання у грудні 2025 року.
Комісія повинна розглядати вимоги, оцінювати їх та визначати суму належної компенсації. Після її створення зареєстровані вимоги разом із доказами мають бути передані з Реєстру до нового органу.
За останніми даними Ради Європи, оприлюдненими 15 вересня 2026 року, Конвенцію підписали 40 держав, дев’ять держав і Європейський Союз її ратифікували. Для набрання Конвенцією чинності необхідні 25 ратифікацій та достатні фінансові зобов’язання для початку роботи Комісії. Отже, міжнародний механізм уже перейшов від загальної політичної ідеї до практичної підготовки, але ще не завершений. Інформація Ради Європи про Комісію.
Це важливе розмежування для фінансового планування. Подання заяви до Реєстру зберігає вимогу бізнесу в міжнародному механізмі, але не повинно сприйматися як джерело коштів для найближчого відновлення підприємства.
Рішення українського суду може посилити позицію, але не гарантує стягнення
Українські суди розглядають позови про відшкодування шкоди, завданої російською агресією. Верховний Суд сформував підхід, за яким Російська Федерація не може використовувати судовий імунітет для уникнення розгляду вимог щодо шкоди, заподіяної на території України.
Судова практика продовжує розвиватися і щодо позовів бізнесу. Наприклад, у серпні 2026 року Господарський суд Сумської області задовольнив позов компанії про стягнення з Російської Федерації майнової шкоди, заподіяної ударом БпЛА по складських приміщеннях. Предметом вимоги були втрати клієнтського вантажу, тари, складського та електричного обладнання. На момент оприлюднення інформації це було рішення суду першої інстанції, тому його процесуальний статус необхідно враховувати окремо. Інформація судової влади про справу № 920/263/26.
Рішення українського суду може юридично зафіксувати факт порушення, розмір шкоди та право компанії на відшкодування. Воно також здатне стати частиною доказової бази для інших процедур.
Однак між отриманням рішення та фактичним стягненням коштів існує суттєва різниця. Необхідно визначити майно, на яке можна звернути стягнення, врахувати режим імунітету державних активів у відповідній країні та пройти процедуру визнання і виконання рішення за кордоном.
Тому національний позов має бути частиною ширшої стратегії, а не розглядатися як автоматична гарантія виплати.
Інвестиційний арбітраж доступний не кожному бізнесу
Для окремих інвесторів воєнна втрата може одночасно становити порушення міжнародного договору про захист інвестицій. Такий варіант особливо важливий для міжнародних корпоративних груп, іноземних власників українських активів або компаній, інвестиції яких були експропрійовані чи втрачені на окупованій території.
Проте самого факту іноземного капіталу або наявності зруйнованого майна недостатньо. Потрібно перевірити громадянство чи місце реєстрації інвестора, структуру володіння активом, дату здійснення інвестиції, територіальну дію договору, чинність арбітражної згоди та характер порушення.
Особливого значення набуває момент структурування інвестиції. Зміна власника або корпоративної структури вже після виникнення спору зазвичай не створює права, якого не існувало на дату порушення.
Інвестиційний арбітраж може надати міжнародне рішення, яке потенційно визнаватиметься в багатьох юрисдикціях. Водночас це тривала й ресурсомістка процедура, тому її доцільність необхідно співвідносити з розміром вимоги, доступними доказами та реальними перспективами виконання.
Страхова виплата змінює структуру вимоги
Якщо пошкоджене майно було застраховане, компанії слід насамперед перевірити не лише загальний перелік ризиків, а й винятки щодо війни, ракетних ударів, терористичних актів, диверсій та перебування активу на окупованій території.
Отримання страхової виплати не завжди припиняє право вимагати відшкодування інших складових збитку. Поліс може покрити частину вартості обладнання, але не витрати на відновлення виробництва або втрачений прибуток.
Водночас у межах виплаченої суми до страховика може перейти право вимоги до особи, відповідальної за шкоду. Тому страхову виплату, франшизу, непокритий залишок і перехід прав у порядку суброгації потрібно відобразити в загальній карті компенсації.
Приховування вже отриманого страхового відшкодування або іншої допомоги здатне поставити під сумнів достовірність усієї вимоги.
Подвійна компенсація не допускається
Міжнародний механізм прямо передбачає заходи для недопущення подвійного відшкодування одного й того самого збитку. Майбутня Комісія повинна враховувати рішення національних та міжнародних судів, арбітражів та інших органів, якщо вони стосуються тих самих втрат.
Це не означає, що бізнес може використовувати лише одну процедуру. Компанія може одночасно фіксувати вимогу в Реєстрі, звертатися до суду, вести переговори зі страховиком та оцінювати можливість арбітражу. Обмеження стосується не кількості звернень, а кінцевого результату: сукупне відшкодування не повинно перевищувати реально завданий збиток.
Водночас різні частини однієї економічної втрати можуть компенсуватися окремо. Наприклад, страховик покриває пошкоджене обладнання, тоді як вимога про втрачений прибуток і витрати на відновлення залишається непогашеною. Ключове значення має правильне розмежування сум.
Конвенція про Комісію прямо закріплює обов’язок запобігати подвійній компенсації та передбачає врахування релевантних судових і арбітражних рішень. Роз’яснення Ради Європи щодо взаємодії компенсаційних механізмів.
Одна доказова база — різні юридичні вимоги
Компанії доцільно створити єдине досьє воєнного збитку. У ньому мають зберігатися документи про право власності, первинна вартість активу, його стан до пошкодження, обставини події, результати огляду, фото та відео, експертні оцінки, фінансова звітність, договори, страхове листування та витрати на мінімізацію наслідків.
Однак єдина доказова база не означає механічного копіювання однієї суми в усі заяви. Кожна процедура має власний предмет, стандарт доказування, валюту розрахунку, дату оцінки та правила щодо упущеної вигоди.
Особливо небезпечні необґрунтовані розбіжності. Якщо в страховій заяві обладнання оцінено як таке, що підлягає ремонту, а в позові воно зазначене як повністю знищене, компанії доведеться пояснювати різницю. Так само невідповідність між бухгалтерськими даними, експертним звітом і сумою, поданою до Реєстру, може зменшити довіру до всієї вимоги.
Тому для кожного збитку варто вести окремий облік заявлених, присуджених та фактично отриманих сум. Після ремонту, повернення активу, отримання страхової виплати або фінансової допомоги розрахунок потрібно переглядати.
Паралельне використання декількох механізмів відшкодування є не зловживанням, а способом зберегти можливості бізнесу в умовах, коли жоден окремий інструмент поки не гарантує швидкої та повної компенсації.
Ризик виникає тоді, коли кожна процедура ведеться окремо, різними командами та без єдиного розуміння структури збитку. За такого підходу компанія може не лише втратити частину вимоги, а й створити суперечності, які використовуватимуться проти неї.
Сильна компенсаційна стратегія починається з єдиної правдивої версії подій, прозорого розрахунку та фіксації всіх отриманих виплат. Бізнесу важливо не обирати між Реєстром, судом, арбітражем і страхуванням, а визначити роль кожного інструменту та забезпечити, щоб усі вони працювали на один узгоджений результат.
Матеріал має інформаційний характер, підготовлений з урахуванням офіційних даних, доступних на дату його підготовки, і не є індивідуальною юридичною консультацією. Актуальний статус компенсаційних механізмів, міжнародних договорів і конкретних категорій заяв необхідно перевіряти перед поданням документів.
