Українська компанія може мати прибуток, валютну виручку та домовленості з іноземними партнерами, але все одно не мати можливості провести потрібний платіж за кордон. Причина — валютні обмеження, які продовжують впливати на повернення старих позик, виплату дивідендів, фінансування закордонних підрозділів та виконання окремих зобов’язань перед нерезидентами.
На цьому тлі іноземне фінансування набуває для бізнесу нового значення. Залучена з-за кордону позика може не лише забезпечити компанію додатковою ліквідністю, а й відкрити регуляторну можливість для здійснення інших валютних операцій.
Із 14 січня 2026 року в Україні діє так званий «позиковий» ліміт. Його логіка на перший погляд парадоксальна: щоб отримати більше свободи для переказу коштів за кордон, бізнес спочатку має залучити новий капітал в Україну.
Проте це не спосіб обійти валютні обмеження і не автоматичний дозвіл на будь-які транскордонні платежі. Позиковий ліміт працює лише тоді, коли фінансування, договірна структура та банківські процедури були узгоджені ще до надходження коштів.
Нові кошти як основа для дозволених платежів
Позиковий ліміт є частиною стимулюючої валютної лібералізації. Держава фактично пропонує бізнесу зрозумілий обмін: компанія залучає в Україну нове фінансування, а натомість отримує додатковий простір для проведення окремих операцій, які за загальними правилами залишаються обмеженими.
Розмір ліміту дорівнює сумі коштів, що надійшла за кредитом або позикою з-за кордону в іноземній валюті на рахунок української компанії після 1 січня 2026 року. Значення має саме фактичне надходження коштів, а не сума, зазначена в договорі чи погоджена сторонами на майбутнє.
Наприклад, якщо договір передбачає фінансування на п’ять мільйонів євро, але нерезидент перерахував лише два мільйони, позиковий ліміт формується в межах фактично отриманої суми.
Такий підхід має стимулювати не формальне укладення договорів із пов’язаними іноземними компаніями, а реальний приплив валюти в українську економіку.
Для яких операцій можна використати позиковий ліміт
За роз’ясненням Національного банку України, у межах позикового ліміту компанія може здійснювати операції, передбачені механізмом стимулюючої валютної лібералізації.
Йдеться, зокрема, про погашення кредитів і позик, отриманих до 20 червня 2023 року, та сплату процентів за ними. Для бізнесу, який має старі зовнішні зобов’язання, це створює можливість домовитися з кредитором про реструктуризацію або залучити нове фінансування для поступового врегулювання боргу.
Ліміт також може використовуватися для проведення окремих розрахунків за давніми імпортними операціями, повернення нерезиденту попередньої оплати за непоставлений товар, додаткового фінансування закордонних відокремлених підрозділів та репатріації дивідендів понад загальні обмеження.
Для міжнародної групи це може мати цілком практичне значення. Українська компанія отримує нове фінансування на розвиток виробництва, закупівлю обладнання або поповнення оборотного капіталу, а паралельно — можливість урегулювати частину старих зовнішніх зобов’язань чи виплатити накопичені дивіденди інвестору.
Однак позиковий ліміт не є окремим рахунком із зарезервованими коштами. Це граничний обсяг визначених валютних операцій, безпосередньо пов’язаний із новим фінансуванням та умовами його подальшого повернення.
Чому ліміт не можна використати двічі
Найважливіша особливість механізму полягає в тому, що використання позикового ліміту впливає на можливість подальшого повернення основної суми нового кредиту.
Якщо компанія залучила з-за кордону два мільйони євро, а частину сформованого ліміту використала для виплати дивідендів або погашення старого боргу, можливий обсяг переказу коштів для повернення основної суми нового кредиту відповідно зменшиться.
Інакше кажучи, один і той самий приплив капіталу не може створити дві незалежні можливості для відтоку валюти: спочатку для здійснення інших дозволених операцій, а потім — для повернення всієї суми новому кредитору.
Саме тому рішення про використання ліміту має прийматися не на рівні окремого платежу, а з урахуванням повного фінансового циклу. Компанії потрібно розуміти, яку частину залучених коштів вона зможе повернути кредитору, з яких джерел обслуговуватиме проценти та чи відповідає строк фінансування її реальному грошовому потоку.
Без такого розрахунку бізнес ризикує вирішити сьогоднішню проблему, але створити нове зобов’язання, яке не зможе виконати завтра.
Угода починається не з підписання договору, а з розмови з банком
Валютні операції в межах позикового ліміту здійснюються через банк, на рахунок у якому надійшли кошти за відповідним кредитом або позикою. Тому вибір обслуговуючого банку має бути частиною структурування угоди, а не технічним рішенням після її підписання.
Банк перевірятиме не лише наявність договору. Його цікавитимуть особа кредитора, структура власності, джерело походження коштів, економічна мета фінансування, графік платежів, процентна ставка та відповідність операції санкційним і фінмоніторинговим вимогам.
Окремої уваги потребують позики від учасника компанії, пов’язаної особи або іншої компанії міжнародної групи. Сам по собі корпоративний зв’язок не забороняє фінансування, але банк захоче розуміти, чи має кредитор достатні ресурси та чи відповідає угода реальній економічній діяльності сторін.
Якщо після отримання коштів компанія планує використати ліміт для старої позики або виплати дивідендів, пакет документів потрібно готувати і для цієї операції. Банк перевірятиме виникнення зобов’язання, його суму, строки, корпоративні рішення та відсутність заборон, які перешкоджають платежу.
Тому попереднє погодження механіки з банком здатне зекономити тижні, а іноді й місяці. Договір, який ідеально виглядає з корпоративного погляду, може виявитися непридатним для практичного проведення валютних операцій.
Умови нового фінансування мають враховувати валютні обмеження
Новий іноземний кредит або позика повинні відповідати загальним вимогам, установленим постановою Правління НБУ №18.
Зокрема, процентна ставка не повинна перевищувати встановлений регулятором максимальний рівень — 12% річних. Дострокове проведення платежів за кредитом не допускається. Проценти можуть сплачуватися, зокрема, за рахунок придбаної валюти, тоді як можливість погашення основної суми залежить від строку користування фінансуванням, джерела валюти та залишку позикового ліміту.
Ці правила мають бути відображені в договорі. Якщо іноземний кредитор очікує можливості вимагати дострокове повернення коштів у будь-який момент або наполягає на графіку, який не відповідає валютному регулюванню, український позичальник може отримати юридично чинне, але фактично невиконуване зобов’язання.
Особливо уважно слід погоджувати положення про дострокове погашення, події дефолту, прискорення боргу, зміну контролю, фінансові ковенанти та право кредитора звернути стягнення на забезпечення. Звичні для міжнародної кредитної документації механізми не завжди можуть бути реалізовані в Україні саме в той момент, коли кредитор захоче ними скористатися.
Валютна можливість не скасовує податкових наслідків
Позиковий ліміт регулює можливість проведення валютної операції, але не звільняє компанію від податкових та корпоративних вимог.
Сплата процентів нерезиденту може супроводжуватися утриманням податку з доходів нерезидента. Застосування зниженої ставки за міжнародним договором залежить від юрисдикції кредитора, його статусу фактичного отримувача доходу та належного документального підтвердження.
Якщо фінансування надає пов’язана особа, додатково виникають питання трансфертного ціноутворення, відповідності процентної ставки ринковим умовам і правил, що обмежують врахування частини процентних витрат. Для значного фінансування можуть знадобитися корпоративні погодження, а умови чинних кредитів іноді забороняють залучати новий борг без згоди існуючих кредиторів.
Через це юридична конструкція, банківський процес, податкові наслідки та фінансова модель мають аналізуватися як одна операція. Якщо кожен елемент готується окремо, невідповідність часто виявляється вже після підписання договору.
Кому цей механізм може бути корисним
Передусім позиковий ліміт може зацікавити українські компанії, які мають старі зовнішні кредити та шукають можливість для їх реструктуризації. Він також може бути корисним прибутковому бізнесу, який планує виплату дивідендів іноземному інвестору, але не вкладається в загальні валютні обмеження.
Ще одна категорія — міжнародні групи з операційними компаніями в Україні та підрозділами за кордоном. Для них нове фінансування може одночасно підтримати український бізнес і дати більше гнучкості в управлінні міжнародною структурою.
Водночас залучати позику лише заради формування ліміту доцільно не завжди. Новий борг має власну вартість, впливає на фінансові показники, може потребувати забезпечення та створює довгострокові зобов’язання перед кредитором.
Економічний ефект потрібно оцінювати чесно: чи виправдовує запланований платіж вартість нового фінансування та обмеження, які компанія прийме разом із ним.
Позиковий ліміт — це інструмент структурування, а не обхід правил
Запровадження позикового ліміту показує поступову зміну підходу до валютного регулювання. Держава зберігає контроль над відтоком капіталу, але водночас створює додаткові можливості для компаній, які залучають нові ресурси в Україну.
Для бізнесу це шанс повернутися до питань, які роками залишалися невирішеними: старих зовнішніх позик, накопичених дивідендів, зобов’язань перед іноземними покупцями або фінансування закордонних підрозділів.
Проте користь механізму залежить від якості підготовки. До підписання договору потрібно перевірити не лише те, як кошти надійдуть в Україну, а й увесь подальший маршрут: для яких операцій використовуватиметься ліміт, як це вплине на повернення нової позики та які документи вимагатиме банк.
Правильно структуроване іноземне фінансування може дати компанії більше свободи. Непродумана позика, навпаки, здатна замінити один заблокований платіж іншим зобов’язанням, виконати яке буде ще складніше.
Плануєте залучити кредит або позику від нерезидента чи використати нове фінансування для врегулювання старих зовнішніх зобов’язань? До погодження суми та графіка платежів варто перевірити валютну, податкову й корпоративну модель угоди та попередньо узгодити її практичну реалізацію з обслуговуючим банком.
Матеріал підготовлено з урахуванням валютного регулювання, чинного станом на 21 вересня 2026 року, має загальний інформаційний характер і не є індивідуальною юридичною, податковою або фінансовою консультацією. Умови валютних операцій необхідно повторно перевіряти на дату залучення фінансування та здійснення конкретного платежу.
