Як відомо, статутний капітал товариства виконує не лише функцію фінансової основи його діяльності, а й виступає показником корпоративного контролю та у певних випадках є гарантією прав кредиторів.
На сьогодні є два способи збільшення статутного капіталу:
- за рахунок нерозподіленого прибутку товариства
- за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб. Саме другий спосіб найчастіше виступає джерелом різноманітних конфліктів.
Незважаючи на те, що ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» діє протягом більш ніж восьми років, практичне застосування його норм продовжує супроводжуватися численними помилками як формального так і змістовного характеру.
Як показує практика, найбільш типовими помилками є:
- помилки під час оформлення протоколу загальних зборів учасників про збільшення статутного капіталу (невизначеність чітких строків внесення вкладів, їх форми, використання загальних, розмитих фраз, встановлення в одному рішенні і запланованого розміру статутного капіталу і тут же його затвердження тощо);
- порушення визначеної законом чи статутом процедури (ігнорування переважного права учасників на внесення додаткового вкладу, недотримання строків, відсутність затвердженої оцінки при внесенні вкладу у негрошовій формі);
- неправильний розподіл часток або недотримання пропорцій під час затвердження результатів внесення додаткових вкладів;
- збільшення статутного капіталу при неповністю сформованому попередньому капіталі.
Наслідки допущення таких помилок можуть бути різними – від найбільш легких, наприклад, відмови у проведенні державної реєстрації (для виправлення якої зазвичай достатньо правильного оформлення документів) до багаторічних судових спорів між учасниками та товариством, результатом яких нерідко стає визнання рішення загальних зборів недійсним.
Для того, щоб процедура збільшення статутного капіталу пройшла максимально ефективно, перш за все слід переконатись у відсутності для цього законодавчих перепон (проаналізувати не лише положення Закону але й Статуту, отримати повну інформацію щодо формування статутного капіталу кожним із учасників, перевірити чи володіє товариство часткою у власному статутному капіталі, перевірити чи не входять особи, які планують робити внески до санкційних списків).
Наступним логічним кроком буде оформлення протоколу про збільшення статутного капіталу із зазначенням у ньому загальної суми збільшення, коефіцієнту відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі (або визначення можливості внесення додаткових вкладів без дотримання пропорцій) запланований розмір статутного капіталу, форми додаткових вкладів та чітких строків внесення вкладів учасниками/третіми особами.
Доцільно зауважити, що у разі якщо внаслідок збільшення статутного капіталу у товаристві зміниться структура власності (з’явиться новий учасник) і є учасники, які не мають наміру вносити додаткові вклади, то для запобігання ризику оскарження слід отримати нотаріально посвідчені заяви про відмову від реалізації ними свого переважного права.
На етапі внесення додаткових вкладів у грошовій формі варто проконтролювати правильне зазначення «призначення платежу», дотримання вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а якщо вклад вноситься майном – провести його грошову оцінку та затвердити її на загальних зборах (рішення про затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з цього питання).
Заключним етапом збільшення розміру статутного капіталу є прийняття рішення про його затвердження та проведення державної реєстрації змін. В рішенні слід затвердити: результати внесення учасниками/третіми особами додаткових вкладів, розміри часток учасників товариства та їх номінальну вартість з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів, збільшений розмір статутного капіталу та за потреби нову редакцію статуту. Справжність підписів на такому протоколі нотаріально засвідчується.
Висновок
Таким чином, процес збільшення статутного капіталу не обмежується прийняттям лише одного рішення, а включає в себе декілька етапів, в кожному з яких є свої юридичні нюанси.
В свою чергу, ключ до запобігання небажаним наслідкам лежить, передовсім, в індивідуальному підході, прорахуванні кожного етапу збільшення статутного капіталу та розумінні чіткого результату від кожної окремої дії. Професійний супровід адвоката на кожному з етапів допоможе уникнути процедурних помилок, забезпечить дотримання законодавства та мінімізує ризики подальшого оскарження рішень у судовому порядку.
