28 серпня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 31.07.2025 №4564-IX (далі – Закон № 4564-IX), яким врегулювано порядок створення додаткового капіталу товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі – товариства).
Законом №4564-IX статтю 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон про товариства) було доповнено частинами 4, 5, зокрема нормою, яка передбачає, що окремо від статутного капіталу товариства статутом товариства може передбачатися створення додаткового капіталу товариства за рахунок вкладів (внесків) його учасників. Вклади (внески) до додаткового капіталу товариства вносяться учасниками товариства без зміни номінальної вартості або зміни розміру статутного капіталу товариства.
Як вбачається із змісту зазначеної норми, такі зміни дозволяють без необхідності проходження процедури прийняття рішення про збільшення статутного капіталу залучати додаткові кошти та інше майно для забезпечення функціонування товариства. При цьому створення додаткового капіталу не впливає на розмір статутного капіталу та номінальну вартість учасників, відповідно, не впливає на кількість голосів учасника при прийнятті рішень на загальних зборах.
Варто звернути увагу, що створення додаткового капіталу можливе лише за умови, що це передбачено статутом товариства. Відповідно, якщо учасники товариства мають намір скористатися цим інструментів залучення ресурсів, це має бути відображено у статуті: у першій редакції при створенні товариства, або шляхом внесення змін до чинного статуту діючого товариства.
Щодо зміни чинного статуту, потрібно врахувати, що відповідно до пункту 11 частини першої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» внесення змін до установчого документа юридичної особи оформляється шляхом викладення його в новій редакції.
Таким чином, якщо діюче товариство має намір створити додатковий капітал, потрібно подбати про нову редакцію статуту. За загальним правилом, передбаченим Законом про товариства, рішення з питань внесення змін до статуту приймається трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з цього питання. Інша кількість голосів може бути передбачена у статуті товариства, тому у будь-якому випадку, при вирішенні цього питання, потрібно аналізувати чинну редакцію статуту товариства, щоб не було підстав для оскарження рішення загальних зборів учасників у судовому порядку.
Безпосереднє створення додаткового капіталу здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення загальних збрів або одноосібного учасника товариства. Так, відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 12 Закону про товариства у рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення вкладу (внеску) учасника товариства до додаткового капіталу товариства визначається розмір такого вкладу (внеску). Вкладом (внеском) учасника товариства до додаткового капіталу товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.
Якщо вкладом (внеском) учасника товариства додаткового капіталу є цінні папери або інше майно, учасники товариства повинні застосувати частину 3 статті 13 Закону про товариства, відповідно до якої вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Частиною 5 статті 12 Закону про товариства унормовано, що правовий режим майна, внесеного до додаткового капіталу товариства, порядок розпоряджання ним, зміст прав та обов’язків учасників товариства, а також порядок взаємовідносин між ними або між учасниками товариства та товариством можуть визначатися статутом товариства та/або корпоративним договором.
Норма такого змісту надає учасникам товариства широкі можливості для визначення:
- правового режиму майна, що дозволяє учасникам товариства домовитись про передачу вкладу до додаткового капіталу у власність товариства чи у тимчасове користування;
- мети використання додаткового капіталу;
- порядку розпорядження майном, що надає учасникам право встановити обмеження у розпорядженні майном, наприклад, можливість його відчуження чи передачі у заставу виключно за рішенням учасників чи учасника, який це майно вніс;
- змісту прав та обов’язків учасників товариства, пов’язаних з внеском до додаткового капіталу. Наприклад, учасник, який здійснив вклад до додаткового капіталу, отримає право на дивіденди у більшому розмірі;
- порядку повернення внеску до додаткового капіталу, або компенсації його вартості за заявою учасника у разі його виходу зі складу учасників або у інших випадках, зокрема у разі прийняття рішення про припинення товариства.
Усі зазначені вище можливості можуть бути зафіксовані у статуті товариства та/або у корпоративному договорі, що укладається між учасниками товариства. Учасники товариства повинні проаналізувати оптимальний для них варіант погодження усіх цих питань та зафіксувати їх таким чином, щоб уникнути у майбутньому виникнення корпоративних спорів.
Що ж стосується обліку додаткового капіталу, то Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 (далі – Інструкція), для обліку додаткового капіталу передбачений рахунок 42 «Додатковий капітал».
Відповідно до Інструкції рахунок 42 «Додатковий капітал» призначено для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.
Інструкцією також передбачено, що за кредитом рахунку 42 «Додатковий капітал» відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом – його зменшення.
Рахунок 42 «Додатковий капітал» має такі субрахунки:
422 «Інший вкладений капітал».
423 «Накопичені курсові різниці».
424 «Безоплатно одержані необоротні активи».
425 «Інший додатковий капітал».
Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Тобто, з точки зору бухгалтерського обліку, додатковий капітал не є доходом.
Що стосується податкового обліку, то тут не все так просто. Оскільки Законом №4564-IX не були внесені зміни до Податкового кодексу України, які виключили б неоднозначне трактування його положень у частині оподаткування додаткового капіталу, існує вірогідність, що податкові органи будуть сприймати його як безповоротну фінансову допомогу. Поки не сформована конкретна позиція фіскальних органів та судова практика з цього питання, учасники товариства можуть максимально убезпечити себе від негативних податкових наслідків шляхом правильного формулювання положень статуту, рішень загальних зборів учасників та/або корпоративного договору.
Підсумовуючи зазначене вище, можна зробити висновок, що законодавець надав учасникам товариства можливість оперативно вирішити питання залучення необхідних ресурсів шляхом створення додаткового капіталу, однак у кожному конкретному випадку необхідно аналізувати порядок його створення та використання вже на етапі розробки статуту товариства (його нової редакції). Це важливо як з точки зору недопущення виникнення корпоративних конфліктів, так і з точки зору можливості забезпечення виконання у майбутньому вимог кредиторів.
