Фінансові труднощі рідко починаються з повної зупинки платежів. Спочатку бізнес використовує резерви, відкладає розрахунки з постачальниками, скорочує інвестиції та спрямовує дедалі більшу частину оборотних коштів на обслуговування кредиту. Зовні компанія ще виконує зобов’язання, але всередині вже втрачає фінансову стійкість.
Саме в цей момент варто починати розмову з банком. Коли прострочення вже стало системним, порушені фінансові ковенанти, а кредитор отримав право вимагати дострокового повернення всієї суми, простір для домовленостей суттєво звужується.
Реструктуризація кредитної заборгованості може допомогти бізнесу пройти складний період без втрати ключових активів. Однак вона не зводиться до перенесення кількох платежів. Підписуючи нові умови, позичальник нерідко підтверджує весь борг, розширює забезпечення, залучає нових поручителів і погоджується на додаткові обмеження.
Тому головне питання полягає не лише в тому, чи погодиться банк на реструктуризацію, а й у тому, якою буде ціна цієї домовленості для бізнесу.
Чому у 2026 році банки уважніше оцінюють реструктуризації
Український банківський сектор продовжує кредитувати бізнес. За даними Національного банку України, чистий гривневий кредитний портфель підприємств у 2025 році зріс більш ніж на третину. Водночас банки зберігають обережність щодо великих позичальників, окремих галузей та вартості застави.
З 2026 року банки також використовують оновлену інформацію Кредитного реєстру НБУ під час оцінки ризику боржника. Для позичальника це означає, що проблеми за одним кредитом складніше ізолювати від інших фінансових відносин.
Реструктуризація сама по собі не гарантує, що кредит залишиться працюючим. НБУ відносить до непрацюючих, зокрема, кредити, за якими відбулася подія дефолту, існує прострочення понад 90 днів або погашення без звернення стягнення на забезпечення оцінюється як малоймовірне. Підвищений ризик виникає також у разі повторних реструктуризацій та нового прострочення.
Тому банк оцінює не тільки бажання позичальника продовжувати платежі. Йому потрібно побачити, що після зміни умов компанія дійсно зможе обслуговувати борг, а не просто відкладе дефолт на декілька місяців.
Коли бізнесу варто звертатися до банку
Найкращий час для переговорів — до першого істотного прострочення.
Сигналом можуть бути не лише проблеми з поточним платежем, а й очікуване скорочення виручки, втрата великого замовника, пошкодження виробничих активів, затримка інвестиційного проєкту, валютний дисбаланс або порушення фінансового показника, встановленого кредитним договором.
Раннє звернення не є визнанням неплатоспроможності. Навпаки, воно показує, що менеджмент контролює ситуацію та здатний прогнозувати рух коштів.
Перед початком переговорів компанії потрібно чесно відповісти на питання: фінансова проблема є тимчасовою чи бізнес-модель більше не генерує достатнього доходу для погашення боргу?
Якщо підприємство потребує лише декількох місяців для відновлення грошового потоку, може бути достатньо відстрочення основної суми або зміни графіка. Якщо ж наявний борг не відповідає реальним можливостям компанії, косметичне перенесення платежів лише збільшить проценти й відкладе кризу.
Що банк очікує від позичальника
Переговори про реструктуризацію починаються не з прохання про «кредитні канікули», а з пояснення причин проблеми та реалістичного плану її подолання.
Банку потрібно показати актуальний фінансовий стан підприємства, прогноз руху коштів, структуру дебіторської та кредиторської заборгованості, перелік активів, судових спорів і зобов’язань перед іншими кредиторами.
Особливу увагу кредитор приділятиме припущенням, на яких побудовано прогноз. Якщо план передбачає різке зростання продажів без підтверджених контрактів або надходження від активу, який ще не виставлено на продаж, довіра до всієї моделі знижується.
Сильна пропозиція має пояснювати, скільки компанія реально може сплачувати, коли очікується відновлення звичайного графіка та за рахунок яких джерел буде погашено залишок боргу.
Важливо також показати внесок власників. Банк може очікувати додаткового фінансування, відмови від виплати дивідендів, продажу непрофільних активів або підпорядкування вимог пов’язаних кредиторів. Така вимога є зрозумілою з позиції кредитора, але її обсяг потрібно визначити до підписання документів.
Які варіанти реструктуризації можливі
Універсальної моделі реструктуризації не існує. Її умови залежать від причини фінансових труднощів, строку відновлення бізнесу та якості забезпечення.
Сторони можуть домовитися про продовження строку кредиту, зменшення поточного платежу, відстрочення погашення основної суми або зміну процентної ставки. В окремих випадках частина заборгованості переводиться в окремий транш із погашенням після продажу активу чи настання іншої погодженої події.
Може застосовуватися механізм cash sweep, за яким частина надлишкового грошового потоку автоматично спрямовується на дострокове погашення. Для позичальника важливо, щоб такий механізм не вилучав усі вільні кошти й залишав ресурси для оборотного капіталу та відновлення діяльності.
Якщо кредитів декілька, реструктуризація лише одного з них може не вирішити проблему. Полегшення графіка в одному банку іноді просто спрямовує додаткову ліквідність на погашення іншого кредитора. У такій ситуації потрібна узгоджена модель і, за можливості, домовленість про однакові принципи поведінки кредиторів.
Для складних випадків українське законодавство передбачає процедуру фінансової реструктуризації. Вона може використовуватися життєздатним підприємством за участю фінансових установ і передбачає більш формалізований порядок переговорів. Однак для багатьох компаній достатньою залишається двостороння реструктуризація безпосередньо з банком.
Чим небезпечне просте визнання боргу
Документи про реструктуризацію майже завжди містять підтвердження позичальником розміру заборгованості та відсутності претензій до банку.
Для кредитора це логічно: він погоджується змінити умови й хоче усунути майбутні спори щодо вже нарахованих сум. Для бізнесу таке формулювання може означати втрату можливості посилатися на помилковий розрахунок процентів, неправомірну комісію або раніше здійснене погашення.
До підписання угоди необхідно звірити основний борг, проценти, комісії, штрафні санкції та платежі, які були зараховані банком. Особливо уважно варто перевірити порядок капіталізації прострочених процентів.
Якщо проценти та штрафи приєднуються до основної суми, надалі проценти можуть нараховуватися вже на збільшений борг. У результаті короткострокове полегшення графіка суттєво підвищує загальну вартість фінансування.
В угоді також не повинно залишатися суперечності між новим графіком і положеннями початкового кредитного договору. Необхідно чітко визначити, які попередні порушення банк прощає або щодо яких тимчасово відмовляється застосовувати наслідки.
Нові ковенанти можуть обмежити розвиток бізнесу
Погоджуючись на реструктуризацію, банк часто посилює контроль за позичальником. Можуть з’явитися нові фінансові ковенанти, обмеження на залучення іншого фінансування, продаж активів, виплату дивідендів, інвестиції або операції з пов’язаними особами.
Такі умови не завжди є надмірними. Вони допомагають кредитору контролювати ризик. Однак ковенанти повинні відповідати реальній операційній моделі підприємства.
Наприклад, загальна заборона відчужувати будь-яке майно може заблокувати продаж застарілого обладнання або звичайне оновлення автопарку. Обмеження на нові зобов’язання здатне перешкодити отриманню торгового фінансування, без якого бізнес не зможе виконати план реструктуризації.
Тому доцільно передбачити грошові пороги, винятки для звичайної господарської діяльності та строк, протягом якого банк повинен відповідати на запит про погодження операції.
Не менш важливо встановити період для усунення технічного порушення. Незначна затримка звітності або короткочасне відхилення від показника не повинні автоматично давати банку право вимагати повернення всієї суми кредиту.
Додаткове забезпечення: за що саме відповідає бізнес
Однією з умов реструктуризації може бути передання банку нового забезпечення: нерухомості, обладнання, корпоративних прав, майнових прав за договорами або коштів на рахунках.
Банк також може вимагати поруку власника чи іншої компанії групи. Саме на цьому етапі проблема одного позичальника часто перетворюється на ризик для всього бізнесу.
Перед погодженням додаткового забезпечення потрібно визначити його обсяг і вплив на інші компанії. Якщо операційна компанія поручається за борг проєктної структури, вона може відповідати перед банком у тому самому обсязі, що й основний боржник, включаючи проценти та інші платежі, якщо договором не встановлено інше.
Особливо уважно слід перевірити, чи поширюється нова порука або застава лише на реструктуризований борг, чи також на всі теперішні та майбутні зобов’язання позичальника перед банком.
Необхідно також погодити механізм звільнення забезпечення. Погашення визначеної частини боргу, продаж окремого активу або досягнення фінансового показника можуть бути підставами для поступового вивільнення заставленого майна.
Якщо це не передбачити на етапі переговорів, повернення активу з-під забезпечення залежатиме виключно від подальшої волі кредитора.
Зміна кредиту впливає на поручителів та інші договори
Реструктуризація основного зобов’язання повинна бути узгоджена з договорами поруки, застави та іпотеки.
Зміна строку, процентної ставки або порядку дострокового повернення може вплинути на обсяг відповідальності поручителя. Тому банки зазвичай вимагають його письмової згоди та внесення змін до договору забезпечення.
Позичальнику потрібно одночасно перевірити інші договори фінансування. У них може міститися положення про cross-default, за яким порушення або реструктуризація одного кредиту дає іншому кредитору право вимагати дострокового погашення.
Навіть добровільна домовленість із банком іноді кваліфікується іншою фінансовою установою як ознака проблемності. Тому оцінювати необхідно не один кредитний договір, а всю систему фінансування групи.
Домовленість про переговорний період
Підготовка повної реструктуризації потребує часу. Протягом цього періоду банк формально може мати право нараховувати штрафи, блокувати подальше фінансування або розпочати звернення стягнення на заставу.
Щоб переговори не проходили під постійною загрозою примусового стягнення, сторони можуть укласти тимчасову угоду про утримання від активних дій — standstill.
У ній визначаються строк переговорів, мінімальні платежі, перелік інформації, яку надає позичальник, та дії, від яких банк тимчасово утримується. При цьому підприємство може зобов’язатися не відчужувати ключові активи, не створювати нове забезпечення та не надавати перевагу окремим кредиторам.
Такий документ не замінює реструктуризацію, але створює більш передбачувані умови для її підготовки.
Реструктуризація повинна залишати бізнесу можливість працювати
Найгірша реструктуризація — та, умови якої компанія не зможе виконати від самого початку.
Якщо графік складено на основі надто оптимістичного прогнозу, весь вільний грошовий потік спрямовується банку, а будь-яке відхилення визнається дефолтом, позичальник лише відкладає кризу й передає кредитору додаткові важелі впливу.
Правильно структурована домовленість повинна забезпечувати банку зрозуміле джерело погашення, але водночас залишати підприємству кошти для заробітної плати, податків, закупівель та підтримання виробництва.
До підписання документів доцільно провести декілька сценарних розрахунків: базовий, оптимістичний і стресовий. Якщо компанія здатна виконувати новий графік лише за найкращого розвитку подій, запропонована модель потребує перегляду.
Варто також заздалегідь визначити порядок дій на випадок нової істотної події — пошкодження активу, втрати ринку, валютних обмежень або затримки великого платежу. Механізм повторного перегляду окремих умов іноді дає сторонам більше користі, ніж формальне право банку негайно оголосити дефолт.
Що має зробити бізнес до підписання угоди
До завершення переговорів компанії необхідно звірити суму заборгованості, побудувати реалістичний фінансовий прогноз і перевірити всі пов’язані договори.
Особливої уваги потребують:
- новий графік і повна вартість кредиту;
- порядок нарахування процентів і комісій;
- доля раніше нарахованих штрафів;
- фінансові ковенанти та строки усунення порушень;
- додаткові застави й поруки;
- умови дострокового погашення;
- cross-default в інших договорах;
- обсяг інформації, яку бізнес зобов’язаний розкривати;
- порядок звільнення забезпечення після зменшення боргу.
Окремо слід оцінити податкові, бухгалтерські та корпоративні наслідки. Надання поруки або застави іншою компанією групи може потребувати погодження її органів управління, а зміна вартості зобов’язання — належного відображення у фінансовій звітності.
Реструктуризація є успішною не тоді, коли банк погодився перенести платіж. Вона є успішною, коли нові умови дають бізнесу реальний шанс відновити платоспроможність і водночас не створюють прихованого механізму втрати ключових активів.
Починати таку розмову варто тоді, коли компанія ще має вибір. Чим довше бізнес приховує проблему за рахунок резервів і затримки інших платежів, тим частіше реструктуризація перетворюється з переговорів на прийняття умов кредитора.
Матеріал підготовлено з інформаційною метою та відображає загальний стан законодавства і банківської практики станом на 2 вересня 2026 року. Викладена інформація не є індивідуальною юридичною або фінансовою консультацією та не повинна розглядатися як рекомендація щодо укладення, зміни чи припинення конкретного кредитного договору. Умови реструктуризації залежать від фінансового стану позичальника, структури кредитної заборгованості, виду забезпечення, позиції банку та положень інших договорів компанії. Перед початком переговорів і підписанням документів доцільно провести комплексний юридичний та фінансовий аналіз ситуації.
